1. ВСТУП

Освіта завжди була і залишається однією з найважливіших складових розвитку суспільства. Саме через школу передаються знання, культура, традиції та моральні цінності від покоління до покоління. Історія кожного міста нерозривно пов’язана з історією його навчальних закладів.

Дослідження історії освіти на локальному рівні дає змогу глибше зрозуміти процеси формування національної свідомості, поширення грамотності та становлення освітніх інституцій. Особливий інтерес у цьому контексті становить місто Трускавець, яке впродовж кінця XVIII –  початку XX століття зазнало значних змін під впливом політичних і соціальних трансформацій.

Територія Галичини перебувала у складі Речі Посполитої, а згодом –  Австрійської імперії та Австро-Угорщини, що суттєво вплинуло на систему освіти, зокрема на впровадження обов’язкового навчання та розвиток народних шкіл. Незважаючи на складні політичні й соціально-економічні процеси, формувалися перші освітні заклади у Трускавці, які відігравали важливу роль у житті місцевої громади.

Трускавець відомий як курортне місто з унікальними мінеральними водами. Проте важливу роль у його розвитку відігравала і система освіти.

Метою нашої роботи є дослідження розвитку шкільництва в Трускавці у XVIII – на початку XX століття.

2. Розвиток освіти в Галичині на поч. XVIII ст.

Галичина на початку XVIII століття ще перебувала під впливом Речі Посполитої, тому в галицьких землях побутували політичні, соціальні та культурно-освітні принципи вироблені саме цією державою. У Галичині набувають поширення  саме парафіяльні школи, в яких могли бути вчителями місцеві священики.

Поштовх до розповсюдження таких закладів дали постанови Замойського синоду унійної церкви (1720 р.), “які зобов’язували єпископів, парохів і деканів дбати про відновлення парафіяльних шкіл і слідкувати за тим, щоб хлопці виховувались на основі віри, … знали напам’ять: Отче наш, Богородице Діво, Символ Віри, Заповіді Божі і Церковні, і відповідно до віку вивчали весь катехизм, а крім того, вміли читати і писати”.

Вагомим джерелом у вивчення освітніх процесів першої школи в Трускавці є документ Акт візитації церкви Святого Миколая у Трускавці, який був виданий у 1764 р. Цей матеріал описує нам про те, “що у місцевого пароха о. Павла Яворського було чотири сини, серед яких старший 25-річний Максим умів читати і писати по-руськи, навчався в латинських школах, а другий син Іван навчений до Ірмолоя тобто мав певну музично-співочу освіту”. Така інформація була вагомою підставою для польського дослідника Р.Пельчара стверджувати про наявність парафіяльної руської (української) школи в Трускавці Долішньому.

Зауважимо, що цей учений будь-яку згадку про дяка в селі трактує як підставу для ствердження про наявність школи. Однак, на нашу думку, такий підхід не зовсім доречний, оскільки дяк не завжди здійснював навчання.

Наявність певної освіти в синів трускавецького священика  не переконує в існуванні школи в селі, бо ж вони могли навчатися й поза межами Трускавця, зокрема в латинських школах.  Простий сільський народ, − писав у 1902 р. український дослідник І.Левицький про шкільництво галицького краю другої половини XVIII ст., − “народ був неписьменний; ціла його осьвіта розпочинала ся й кінчила ся катехізацийними науками в церкві тай то лиш о стілько, о скілько тодішні парохи до такої науки були самі здібні і мали добру волю. Нема навіть що згадувати про тодішні сільські шкілки, що існували тут і там по краю, звичайно від часу до часу. З устних переказів знаємо, що се не були властиво й шкілки з певною орґанізацією; само їх істнованє не було стале. Шкілки повставали лише там, де був парох охочий до просвіти, або дяк з замилуванєм відданий свойому званю, який у своїй хаті вчив з букваря, а ще частіше з писаних табличок азбуки та трохи писати й числити, а ціла шкільна наука кінчилась на читаню псалтиря й апостола. Не стало аматора вчителя-дяка, не стало й шкілки, бо про неї не було кому більше дбати в громаді”.

Отже, освіта в зазначений вище період була дуже мізерною, за винятком синів священника, які володіли знаннями з релігії, а також вміли читати та писати.

3. Розвиток освіти в Трускавці кін. XVIII –  поча. XX ст.

Статус освіти суттєво змінився після приєднання Галичини до Австрії у 1772 році.  Австрійською владою було прийнято Пергенівський акт, за яким передбачалось впровадження обов’язкової початкової освіти. А з  1774 р. до 1812 р. існував так званий “шкільний примус”, за яким шкільна рада “мала запроваджувати народну освіту як у містах так і в селах”.

Активного поширення набули парафіяльні школи, які створювались в селах, де було 90 – 100 дітей шкільного віку (6 – 12 років), турбота про які покладалася на місцеву владу і духовенство. За описом табелю Дрогобицького деканату Перемишльської греко-католицької епархії 1790 р., у Трускавці парох церкви Св. Миколи о. Павло Яворський мав початкову освіту, уміючи писати й читати українською  та польською мовами. За описом цього документу в Трускавці  з 1791 – 1800 рр., школи в цей час не було “хоча на той час  чотири місцевих дитини відвідували нормальну школу”.

Як зауважили дослідники, не має інформації про школу в Трускавці і в урядових краєвих шематизмах 1820 і 1826 рр., останній з яких, зафіксував “наявність парафіяльної школи в сусідніх Тустановичах, де о. Степан Лапчанський виконував обов’язки тимчасового вчителя. Можливо, що, крім Дрогобича, трускавецькі діти відвідували школу в Тустановичах”.

Аналізуючи історію школи в Трускавці, можна, на нашу думку, виділити декілька етапів її розвитку. Перший етап охоплює період з 1831 – 1870 рр., другий – 1870 – 1878 рр., третій – 1878 – 1918 рр.

Важливим джерелом у дослідженні першого етапу формування школи у Трускавці слугував церковний шематизм Перемишльської греко-католицької єпархії 1831р., в якому зафіксовано про появу першої парафіяльної школу (Schola Parochialis) при церкві Святого Миколая. Також зазначено, що священиком у той час був  Яків Бориславський, а  імені вчителя в шематизмі, на жаль, не зазначено. Історичні джерела також вказують на те, що в той час у Тустановичах працювала парафіяльна школа, де вчителював дяк Микола Триль (Adj. Nicolaus Tryll).

Цікавим є те, що в обв’язки місцевого священника входило контролювати викладання релігії та інших предметів, аналізувати методику навчання вчителя, старанність і поведінку учнів, виконання родичами обов’язку щодо відвідування школи їх дітьми та інші важливі моменти навчально-виховного процесу. Значенню парафіяльних шкіл приділяв увагу дослідник історії шкільництва Бойківщини І. Филипчак, який писав про такий тип шкіл,  “закладав виключно для потреб церкви і за її средства”.

Слід зазначити, що парафіяльна школа в Трускавці не була постійною за описами першого шкільного перемишльського шематизму з 1833-1836 рр. школи не було. У 1837 р. школа в Трускавці відновила свою діяльність, в якій навчалось 22 учні, а вчителем був  дяк  з Тустанович, Микола Триль. За свою роботу він  отримував 40 флоринів на рік. М. Триль водночас  працював і в Тустановичах, де також отримував заробітню плату. Однак, через певний час М.Триль працював тільки у Трускавці. У шкільному шематизмі 1841 р. він зафіксований “як вчитель трускавецької парафіяльної школи з дотацією 40 флоринів на рік”, але кількість учнів не зазначена. Дяк М. Триль вів навчання у парафіяльній школі в Трускавці до 1847 р. включно.

Під час візитації трускавецької парафії на початку 1843 р., візитатор відзначив “наявність в селі 145 здібних до навчання дітей”, з яких школу відвідувало 18 осіб. Констатував і незначні успіхи у навчанні читання учнів, через нерегулярне відвідування ними школи та відсутність шкільного будинку. Особливо відзначив візитатор те, “що діти не вивчили церковного співу”.

На той час при церкві велася необхідна шкільна документація, зокрема шкільні протоколи та книга з переліком здібних до навчання дітей. Церковні шематизми 1846 – 1847 рр. також засвідчили наявність школи з дяковчителем М. Трилем і п’ятьма учнями. Проте в наступні два-три роки школа не діяла, а з 1851 – 1855 рр. парафіяльна школа знову функціонувала. Учителем працював дяк Мартин Дидик, який у 1851 р. навчав 22, а 1852 р. – шість учнів. Вже наступного року у трускавецькій школі навчалися 25 учнів, але шкільний шематизм не вказує імені вчителя. У 1854 р. в селі знову вчителював М. Триль, який навчав 21 учня й отримував платню 40 флоринів на рік.

У 1860 р. громада Трускавця звернулася з тодішнім управителем купелевого заведення Ф.Кралем, до імператора Франца Йосифа І з проханням, щоби управа камеральних (державних) лісів виділила їм дерева на будову школи. Прохання вислухали і громада дістала дерево на будматеріал. При допомозі громадських фондів і зі збірок відпочивальників, школу будували протягом семи років. Будівництво школи тривало до 1868 р., що дало змогу у 1870 р. заснувати там тривіальну школу.

Поява нового типу школи вважається другим етапом (1870-1878 рр.) історії шкільництва у Трускавці.  Статус тривіальної школи було ухвалено Краєвою шкільною радою, згідно з яким, “громада зобов’язувалася: 1) побудувати шкільний будинок з помешканням для вчителя на ґрунті громади, утримувати його в доброму стані і дбати про шкільні шпрети; 2) додати до школи город, званий «Коточий замок»; 3) виплачувати вчителю річну платню у квоті 200 золотих римських (злр.); 4) утримувати власним коштом сторожа й платити йому 12 злр. на рік; 5) давати на опалення школи шість, а для вчителя п’ять сягів твердого дерева; 6) оплачувати менші видатки школи у розмірі 10 злр. на рік. Водночас цим актом громада залишила за собою право презентування (призначення) вчителя.” Вчителем було призначено Т. Ластовецького з річною платнею 120 злотих, згідно його кваліфікаційного рівня він міг навчати українською, польською та німецькими мовами”.

Характеризуючи цей рівень навчальних закладів, І. Филипчак писав: “хотя й тривіяльна школа давала селянинові дуже скупий обсяг відомостей і не впливала на розвій самостійного думання людини”.

Тривіальна школа в Трускавці працювала недовго, оскільки в Австро-Угорській імперії розпочалися освітні реформи, за якими передбачалось “виведення шкіл з-під нагляду церкви й перетворення їх у повноцінні державно-громадські інституції”. Освітні зміни передбачались новою конституцією Австро-Угорської імперії 1867р., за якою дозволялось державі відстежувати як відбувається навчальний процес, і тільки церква мала можливість навчати релігії.

У 1869 році було прийнято новий закон у справі шкільництва, були сформовані етатичні школи та формування нових інституцій, зокрема, була сформована нова Краєва освітня адміністрація на чолі з Краєвою шкільною радою, у підпорядкуванні якої з’явилися окружні шкільні ради. Головні засади діяльності етатичних шкіл визначав краєвий шкільний статут, затверджений галицьким сеймом 2 травня 1873 р. У кожному селі чи місті створювалися місцеві шкільні ради (далі – МШР), які були зобов’язані піклуватися про школу, наглядати за навчанням і працею вчителя. Власне таку раду було створено і в Трускавці, її головою став місцевий священик  Петро Кошалкевич.

З появою етатичної школи в Трускавці умовно вважається третім періодом розвитку шкільництва, що охоплений з 1878 – 1918рр. В  цей період часу кількість учнів значно збільшилося, зокрема, у 1877 навчального року в селі Трускавець було 170 дітей шкільного віку, а навчалося в школі 106 (83 хлопців і 23 дівчат), у 1878 р. – 189 дітей шкільного віку, а навчалося 118 (відповідно 82 хлопців і 36 дівчат), у 1879 р.  – 180 дітей шкільного віку, з яких здобувало освіту 120 (81 хлопців і 39 дівчат). З огляду на таку кількість дітей нвчання було у дві зміни – до обіду і після обіду.  Але й така форма навчання не вирішила проблеми навчання, тому постало питання запросити на роботу ще іншого вчителя.

У 1880 р. відкрили ще один клас, в якому вчила українка Ольга Розлуцька. В 1883 р. прийшла на її місце Олена Кульчицька, а в 1884 р.- Гелена Пешинська. Відомо також і про керівників шкіл, зокрема, ними були:  Теофіль Ластовецький до 1887 р., а після нього прийшов Сильвестер Охнин, у 1890 р. був Нєментовський. Вчителькою в Трускавці також працювала з 1896 р. до 1900 р. Кароліна Сєлінська, а після неї стала Юлія (Шнайдер). Це українська письменниця, яку ми знаємо під псевдонімом як Уляну Кравченко, вона працювала вчителькою у Трускавці з 1900 по 1904 роки. Це був значущий період у її житті, позначений інтенсивною педагогічною діяльністю та творчим спілкуванням. Відомо, що в цей період неодноразово в Трускавці Уляна Кравченко (рис.1)

Рисунок 1. Зображення Уляни Кравченко (фото)

мала творчі зустрічі з Іваном Франком.  У Трускавці вона навчала дітей, виявляючи велику любов до своєї справи та намагаючись впроваджувати нові методи навчання.  Вчителювання вимагало значних зусиль, іноді доводилося працювати в непростих умовах. За свою роботу вона отримувала зарплатню, яка, згідно з джерелами, могла бути недостатньою, що разом з іншими причинами спонукало родину згодом змінити місце проживання.

Про навчання в роки Першої світової війни складно сказати, через брак  освітніх джерел. Однак, відомий перелік вчителів, які навчали дітей в Трускавці, серед них М. Білинський, Г. Шидловська, Магдалена Цімерман,  М. Шабо, О. Розлуцька.

Отже, розвиток шкільництва кінця XVIII  – поч. XX ст. пройшов цікавий і не простий історичний період. Формувалися різні типи шкіл, в кожній з яких була своя система освіти, навчання та виховання учнів. Також навчало чимало вчителів, які були за національністю не тільки українці, але кожен із них намагався залишити помітний слід у розвитку шкільництва  Трускавця. За всі досягнення керівників шкіл  та вчителів ми сьогодні завдячуємо їхній невтомній праці.

Висновки

Розвиток школи та шкільництва в Трускавці має тривалу та багату історію. Школа завжди була важливою складовою життя міста, сприяла розвитку громади та формуванню освічених громадян.

Дослідження цієї теми допомагає краще зрозуміти історію рідного краю та усвідомити значення освіти для майбутнього України.

Нам вдалося відстежити як формувалася освіта в Трускавці, якого типу були школи, а також як поступову збільшувалась кількість учнів, які виявляли бажання навчатись у школі.

Було цікаво досліджувати, які вчителі навчали, чи всі були  українцями за національністю і за яку зарплату вони погоджували навчати дітей та наполегливо працювати.

Як ми розуміємо значний слід у формуванні шкільництва у Трускавці відіграла і відмома письменниця Уляна Кравченко. Вона як вчителька залишила по собі хороші спомини у своїх учнів, тому і сьогодні одна із вулиць міста носить її ім’я. А ще важливого для формування української школи в Трускавці мав сам І. Франко, який мав неодноразові зустрічі із вчителькою Уляною Кравченко.

Цікаво було досліджувати період розвитку шкільництва XVIII – поч. XX ст., але яка була школа в наступних десятиліттях, про це будемо досліджувати на наших наступних факультативних заняттях.

Список використаної літератури.

1.Галів М. Шкільна освіта в Трускавці у роки німецької окупації (1941 – 1944) / М. Галів // Франкова криниця Підгір’я. – 2011. − N 49 (147), 16 грудня. – С. 6−7.2.

2. Киричук Ю. Шкільна освіта в Галичині в кінці XVІІІ – початку ХІХ ст. / Ю. Киричук, І. Шапірко // Республіканець. – Львів. – 1994. – N 1 (9). – С. 21–27.3.
3.  Левицький І. Погляд на розвій низшого і висшого шкільництва в Галичині в рр. 1772 – 1800 і розвій русько-народного шкільництва в рр. 1801 – 1820 / І. Левицький. – Львів: Накладом НТШ, 1903. – 71 с.4.
4. Петрів Р. Реалізація національної ідеї українців Східної Галичини в розвиткові українського шкіль-ництва (1772 – 1916) / Р. Петрів // Бойківщина. Науковий збірник Науково-культурологічного товариства Бойківщина.– Дрогобич, 2002. – Т. 1. – С. 152–159.5.

Автор конкурсної роботи:  учень 6-А класу  СЗШ №3 Юрій Лецюк .

Вчитель історії : Галина Савчин