Слово «пленер» походить від французького «en plein air», що означає «на свіжому повітрі». У контексті мистецтва пленер належать до практики малювання або ліплення просто неба, де художник фіксує світло, кольори та атмосферу природи в реальному часі. Ідея пленеру початок бере в дев’ятнадцятому столітті, з Франції. До того, в епохи бароко та рококо, майстри пензля надавали перевагу роботі, замкнувшись у своїх майстернях. Проте, прагнення романтиків відобразити дійсність, з усіма її мінливими й непередбачуваними явищами, спонукало значну кількість митців вирушити на природу. Головна ідея полягала у фіксації гри світла та насиченості кольорів природного світу в їх швидкоплинних проявах.
Трускавецька територіальна громада (ТГ) завжди схвалювала новаторські мистецькі ідеї. У статті досліджується досвід проведення у місті Трускавці пленерів скульпторів, художників та іконописців, що об’єднують туристичну галузь та образотворче мистецтво з ініціативи й підтримки Трускавецької ТГ. Найбільш докладно описані пленери іконописців, які тут стали традиційними.
Ключові слова: пленер, джерело, майстри, іконописці.
Мета роботи: аналіз особливостей проведення сучасних мистецьких пленерів у місті Трускавці та визначення переваг саме цього міста для їх організації у зрівнянні з іншими.
Мистецтвознавець Олександр Чурсін пише, що з кінця 90-х років до сьогодення ми можемо визначити близько 50 пленерів, які діють (або діяли) у різних регіонах України – від Харкова до Закарпаття, від Чернігова до Криму. Серед найповажніших були постійно діючі – Севастопольські пленери, Седнівський, Міжнародний Ріпинський пленер у Чугуєві, Немировський пленер, на о.Хортиця, пленери у Славському, Мукачеві [1]. На жаль, деякі пленери художників, внаслідок тимчасової окупації Криму, окремих територій Донбасу, Запорізької області з початком військових дій зовсім або тимчасово припинили свою діяльність або працюють нерегулярно.
Більшість пленерів, як в Україні, так і за кордоном, проводиться для художників. Проте група краєзнавців-ентузіастів вирішила відродити традиції народного каменярства, що поширені на Поділлі. У серпні 1986 року з різних міст і сіл України – Києва, Херсона, Одеси, Вінниці, Ямполя, Могилева-Подільського та інших – в місто Буша на Вінниччині приїхали скульптори на творчий пленер «Подільський оберег» щодо роботи з каменем-пісковиком. Бушанський пленер набув загальнодержавного визнання і став традиційним [2].
З 1994 року, коли головою Трускавця став Богдан Матолич, місто стає центром проведення міжнародних, всеукраїнських конкурсів, фестивалів та продовжує досвід Буші. Тут проходить Міжнародний пленер скульпторів «Камінь – 95». Учасниками заходу були скульптори з України, Польщі, США, Естонії та Австрії. Головна ідея ініціаторів полягала в тому, аби представити зріз сучасної скульптури у вельми мальовничому курортному містечку, а саме – у Трускавці. Пленерну роботу обмежили часовими рамками у вісімнадцять діб; усі створені твори мали бути розміщені у відведеній для них локації. Скульптурні композиції з білого пісковика можна побачити в курортному парку, для філософських роздумів [3]. Роботи, представлені митцями на пленері «Камінь-95», не просто намітили один із напрямків, яким могла б піти українська скульптура, але зробили спробу діалогу з інтелектуальною атмосферою світу. На згадку про пленер по дорозі на верхній кювет, неподалік біля спаленого Дептаку (критої прогулянкової галереї на одній з терас лісопарку «Адамівка»), можна знайти велику брилу. Цей камінь залишили скульптори з надією, що до Трускавця ще повернеться Міжнародний симпозіум скульптури в камені [4].
Слід підкреслити, що пленери стали органічною часткою культурного життя Трускавця. У червні 2017 року в місті проходить пленер для молодих художників із мистецьких шкіл Львівської області. Двадцять шість обдарованих юнаків та дівчат, віком від десяти до п’ятнадцяти років, прибули до цього оздоровчого осередку з семи міст: Самбора, Дрогобича, Стебника, Львова, Підбужа, Борислава та, власне, Трускавця. В останній день заходу всі роботи юних митців виставили на огляд присутніх просто неба, на майдані перед художнім музеєм Михайла Біласа, а потім організували тематичну виставку.
Мистецький пленер було проведено також влітку 2025 року в URBAN-бібліотеці м. Трускавця. Жінки-майстрині пензля досліджували архітектуру та унікальні джерела, які мають власні імена: Софія, Марія, Барбара, Емма, Юзя, Броніслава, Анна, Катерина, Едвард та Фердинанд. Над джерелами височіють справжні перлини дерев’яної архітектури, тож одну з них і малювали художниці [5]. Скільки у кожному мазку натхненного світла та почуття! Хіба можливо заглушити чудові звуки, які звучать у душі та вириваються зсередини на полотно, щоб сяяти барвограєм? Здатність переживати, самостійно мислити та оцінювати явища життя, отримувати задоволення від роботи перетворює звичайного художника у майстра живопису.
Однак справжнім відкриттям для міста стали іконописні пленери.
Україна мала напрацювання щодо проведення таких заходів у селі Замлинні (Волинь) на кордоні з Польщею з 2011 року. Це була спроба перенесення в Україну перевіреної в лемківському селі Новиця, що нині на території Польщі, спільної творчої праці митців двох країн.
Крім того, на території Михайлівського Золотоверхого собору в Києві у 2014 році проходив пленер «Милосердя в іконі», де 18 іконописців з України, Польщі, Словаччини та Франції створювали роботи, які згодом представили загалу. Однак це був одноразовий проєкт.
Перший пленер іконописців в Трускавці провели у лютому 2017 року в готельно-курортному комплексі (ГКК) «Карпати». Його ініціатором став отець Володимир Бондарчук за підтримкою міського голови Андрія Кульчинського та генерального директора ГКК Лева Грицака. В межах пленеру учасники проєкту могли самостійно обирати сюжет, а також техніку і стиль роботи. Протягом десяти днів художники працювали над завданням показати образи води в християнській традиції, зокрема – в іконописі. У Старому Завіті вода позиціонується як та первинна матерія, з якої, за волею Творця, виникло усе живе. Водночас вона фігурує як інструмент Божої кари в розповіді про Всесвітній Потоп. У Новому Завіті значення води поглиблюється, набуваючи більш витонченого філософського та людського змісту. Насамперед вона є уособленням духовної чистоти, що нерозривно пов’язана зі Святим Хрещенням – ключовою подією, що висвітлена усіма євангелістами. Ще один мотив, котрий тісно переплетений із водною символікою Нового Завіту, – це образи джерел, які, попри усю складність їхніх значень, інтерпретацій та алегорій, завжди викликають уявлення про духовний порятунок та здобуття Божої милості (світлина №1). Недарма назва «Джерела» закріпилася за іконописними пленерами у Трускавці.
Перебуваючи в Трускавці, митці з різних куточків України вирішили використати краєвиди та символи курортного містечка у своїх роботах.
У квітні, напередодні Великодня, у львівській галереї сучасного сакрального мистецтва «IconArt» відкрилася виставка «Джерела», яка зібрала в своїй експозиції твори львівських іконописців, що взяли участь у Першому іконописному пленері у лютому 2017 року. На деяких іконах бачимо трускавецькі дерев’яні вілли, фонтани, озеро, басейни…(світлина №2). Важко не погодитися зі словами кураторки виставки, кандидата мистецтвознавства Марії Цимбаліста: «Тут варто ще зауважити, що саме слово «пленер» – це «відкритий простір», що нібито не зовсім стосується іконопису. Проте ми знайшли точку дотику в поєднанні основної іконописної теми з локальною історією. Ми творили, не ізолюючись від довколишнього середовища, але співдіючи з ним» [6].
У лютому 2018 року в Трускавці майже два тижні тривав ІІ Міжнародний іконописний пленер «Сила молитви», участь в якому взяли митці з України, Польщі, Словаччини та Франції (світлина №3). Відкриття виставки «Сила молитви» не анонсувалося, бо захід цей планувався камерним і непублічним, тобто у вузькому колі. Проте вийшло трохи інакше. Поглянути на твори іконопису прийшли не тільки митці та їхні друзі, а й волонтери, духовні особи, воїни АТО, а ще багато молоді з організації «Українська молодь Христові», котра в ГКК «Карпати» святкувала заговіни. Отже, раптово камерна митецька акція перетворилася у визначну подію в житті міста-курорту. З коротким словом до гостей звернувся генеральний директор «Карпат» Лев Грицак. Він висловив радість з того приводу, що саме Трускавець став місцем, де пишуться ікони, і що вже вдруге «Карпати» приймають авторів духовних картин. І слова, що «Трускавець – духовний центр», які прозвучали з вуст Лева Грицака, це зовсім не обмовка, а констатація факту [7]. Іконописний пленер «Повітря» пройшов у місті у 2020 році.
Традиційний іконописний пленер «Джерела» відбувся в Трускавці у лютому 2021 року. Він проходив під гаслом «Небесні покровителі». Тринадцятеро українських художників роздумували над темою Божої опіки й створювали образи небесних покровителів. Для цього вони черпали натхнення як у канонах старовинного українського іконопису, так і у сучасних мистецьких напрямах ХХ-ХХІ століть, поєднуючи це зі власним духовним та професійним здобутком (світлина №4). Всі роботи були виставлені на аукціон у місцевому художньому музеї Михайла Біласа. Виручені кошти передані волонтерам «Дрогобиччина SOS», на потреби ЗСУ [8].
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році мистецька діяльність сприймається через призму війни, потребує переосмислення, у тому числі й іконопис. Львівська художниця Наталя Русецька пишіть: «Як тут малювати і споглядати ікони, коли живеш у стані постійної і безпосередньої загрози життю? Як у світлі Божої справедливості пояснити смерть дітей у лікарні в Києві, смерть випадкових жертв бомбардувань Києва, Харкова, Одеси, Львова? Як прославляти Бога в іконі, коли мати-іконописиця стоїть над труною сина, коли марсові поля українських цвинтарів перестають уміщати полеглих? Чому Бог це дозволяє? Чим же є Його справедливість? Такі питання просочуються в думки і серця цілого нашого середовища».
Разом з тим, українська ікона, зі всіма її канонами та приписами, є вагомим мистецьким внеском в культуру та духовність нації, що пройшла довгий шлях формування продовж багатьох століть. Сучасні іконописці все частіше використовують стилістику народного малярства, яке вносить нові корективи в класичне бачення ікони [9].
Іконописні пленери в останні роки, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, проводяться у країнах західної Європи. Відбулася зміна аудиторії багатьох культурних проєктів. Одні люди покидають свої місця, інші приїжджають. Географія деяких концепцій розширюється. Пропагування сучасного сакрального мистецтва по всьому світу сприяє створенню нових платформ для творчих звершень та можливостей майстрів українського малярства. Чітка громадська позиція є стимулом для нових задумів, надихає її висвітлювати реалії сьогодення через призму сакральності.
Проте Трускавецька ТГ продовжує проводити мистецькі пленери, про що свідчить захід, проведений влітку 2025 року, який згадувався раніше.
Висновки: Досвід Трускавецької ТГ щодо проведення мистецьких пленерів заслуговує уваги та повинен мати продовження, бо, як пишіть Анатолій Жук: «Значення художніх пленерів не обмежується лише спогляданням за природою чи застиглим мистецтвом архітектури. Пленер для художника – це не відпочинок, а серйозна, кропітка і виснажлива робота. Саме на таких творчих зустрічах відбувається обмін досвідом, обговорюють різні стилі, техніки, нові віяння і тенденції. Молоді художники наочно бачать процес роботи професіоналів, звертають увагу на дрібні деталі, пояснення яким не знайдеш у навчальній літературі» [10]. Крім того, малювання допомагає військовослужбовцям знизити рівень стресу та тривожності, надаючи можливість виразити емоції та переживання через творчість. Це можна використовувати під час їх реабілітації.
Курортне місто Трускавець є ідеальним для таких заходів, бо
- клімат, чудові пейзажі, архітектура, розвинута санаторна інфраструктура з мінеральними водами та творча тепла атмосфера дарує учасникам натхнення. Всі, хто був у місті, не можуть забути розмаїття його барв та особливу ауру, яка сприяє творчості;
- зображення природи, дерев’яної архітектури на роботах учасників пленерів зацікавлює людей відвідати ці місця та побачити на свої очі, тобто відбувається так звана промоція громади за межами області та країни.
Пропоную:
– після закінчення бойових дій на території України продовжити проведення в Трускавці іконописних Міжнародних пленерів, за прикладом Ріпинського художнього в Чугуєві та Бушанського скульптурного, які проводяться традиційно вже понад двадцяти років. Місто вже мало певний позитивний досвід щодо проведення таких заходів, крім того майстри іконопису з України показують чудові результати на Міжнародних пленерах у Польщі;
– ініціювати проведення в Трускавці Міжнародних пленерів з художньої фотографії. Сьогодні мистецтво не обмежується традиційними засобами. Декоративно-прикладне мистецтво заявляє про себе, наприклад, через батик. У літературі та ЗМІ є згадки про пленери з батику [11].
Художня фотографія – один із видів образотворчого мистецтва створення технічними засобами зорового образу документального значення, який виразно й достовірно відбиває момент дійсності. Фотографи за допомогою своїх об’єктивів можуть зафіксувати величні ландшафти, гру світла на воді, танець трав на вітрі, вирази облич курортників, які блукають стежками заповідних місць Трускавця. У виразних знімках, які пізніше будуть демонструватися на виставках, зупиняється час. Вони викликають спогади та розповідають про чудове місто-курорт, запрошують його відвідати. Досвід щодо організації фотовиставок про місто у ТГ та у музею міста-курорту Трускавця є. Достатньо згадати фотовиставку місцевої мисткині Ірини Бердаль-Шевчик, яка відбулася 22 грудня 2020 року, де було представлено 1200 позитивних світлин про Трускавець [12].
Таким чином, сенс мистецьких пленерів у Трускавці сягає далі простого малярства, адже вони перетворилися на засіб для формування культурної ідентичності міста. Просуваючи єднання мистецтва й довкілля, ці починання акцентують увагу на необхідності оберігати та шанувати природні й історичні багатства цієї місцевості, котру потрібно популяризувати як унікальний туристичний об’єкт.
Список використаних джерел:
1.Чурсін О.В. Сучасні мистецькі пленери: особливості та тенденції розвитку. Режим доступу: https://visnik.org.ua/pdf/v2013-02-39-chursin.pdf
- Парк кам’яної скульптури «Подільський оберег» – поезія в камені. Режим доступу: https://vinrada.gov.ua/istoriko-kulturniy_kompleks.htm
3 Трускавець. Погляд крізь віки. / Коваль Г.І., – Львів: НВФ «Карти і Атласи», 2014. – 78 с.: іл.
- Трускавець (Truskavets). Цікаві розповіді. Осіння мандрівка, 13.09.2016.
Відкритий суспільний сайт «Трускавецький вісник». Режим доступу: https://protruskavets.org.ua/truskavets-truskavets-tsikavi-rozpovidi-osinnya-mandrivka/
- 5. Пленер, присвячений трускавецькому «Едварду». Режим доступу: https://tmr.gov.ua/article/plener-prysvyachenyj-truskaveczkomu-edvardu/
- Ніна Поліщук. У Львові представили доробок Першого пленеру українського сакрального мистецтва 19.04.2017. Сайт «Релігійно-інформаційна служба України». Режим доступу: https://risu.ua/u-lvovi-predstavili-dorobok-pershogo-pleneru-ukrajinskogo-sakralnogo-mistectva_n84379
- Володимир Ключак. В «Карпатах» відкрилася виставка ікон. Режим доступу: https://san-karpaty.com/v-karpatah-vidkrylasya-vystavka-ikon/
- Віктор Ануфрієв. У Трускавці «Небесні покровителі» малюють ікони, а виручені кошти віддадуть військовим. Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2021/02/11/u-truskavczi-nebesni-pokrovyteli-malyuyut-ikony-a-vyrucheni-koshty-viddadut-vijskovym/
- Ірина Дмитрів. Сучасна інтерпретація ікони на склі у творчості Уляни Креховець. Режим доступу: https://www.aphn-journal.in.ua/archive/73_2024/part_2/8.pdf
- Анатолій Жук. Стан та особливості розвитку пленерного руху в Україні на сучасному етапі // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство. 2019. Вип. 2(41). С. 175–182.
- Марічка Крижанівська. У Львові відкрили виставку батика з Міжнародного пленеру пам’яті Володимира Патика. 23 липня 2019. Режим доступу:https://zaxid.net/u_lvovi_vidkrili_vistavku_batika_z_mizhnarodnogo_pleneru_pamyati_volodimira_patika_n1485912/
- Тисяча двісті краплинок любові до Трускавця, 23.12.2020. Відкритий суспільний сайт «Трускавецький вісник». Режим доступу:https://protruskavets.org.ua/tysiacha-dvisti-kraplynok-liubovi-do-truskavtsia/
Автор конкурсної роботи Олена Василівна КЛАДОВА
