Музей міста-курорту Трускавця http://museum-truskavets.in.ua Just another WordPress site Wed, 08 Jul 2020 07:19:39 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=5.4.2 124701188 Болотяний Ведмідь http://museum-truskavets.in.ua/bolotyanyj-vedmid/ http://museum-truskavets.in.ua/bolotyanyj-vedmid/#respond Wed, 08 Jul 2020 07:19:39 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1229 А діялося це в давніх часах, коли ріки навколо були чистим кришталем, а вовчі ліси були дрімучими пастками, а там, де не було лісів, були непрохідні болота. Були тоді й мальовничі поселення у підніжжі Карпат, які зникли з карт і лише дерева та каміння шепочуть історію про них. Серед них було одне таке біля дубового […]

The post Болотяний Ведмідь appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

]]>
А діялося це в давніх часах, коли ріки навколо були чистим кришталем, а вовчі ліси були дрімучими пастками, а там, де не було лісів, були непрохідні болота. Були тоді й мальовничі поселення у підніжжі Карпат, які зникли з карт і лише дерева та каміння шепочуть історію про них. Серед них було одне таке біля дубового лісу, що на південь від города, який спалили ординці.

Порятовані люди зібралися на велику раду біля спаленого того города, вежі та дим від домівок якого були видно здалека. А слава про його торгівлю та багатство лише накликали біду. На раді постановили, що треба врятованим розійтися і поруч старого міста заснували в непрохідних місцях менші поселення, які б ворог не помітив би. І якщо треба вирішити якусь важливу справу, то старійшини нових поселень мали б збиратися у спаленому місті. Серед них обрали і голову всіх поселень, який мав на імення Драґобер. Він був єдиним, хто залишився жити у старому місті біля могил предків. Тих людей, які стали жити в дрімучих лісах, сусіди з острахом називали болотяні ведмеді, та навіть ім’я їхнього вождя тлумачили, як Болотяний Ведмідь.

Знову нависла небезпека. У ліси зайшли чужинці зі сходу, які знали, що люди тут понабудовували нових жител, які сховані в гущавині. Щоб їх знайти, ординці стали випалювати ліси і поселення за поселенням знову ставало прахом. Драґобер закликав зібратися та дати відсіч. Але на це не всі згодилися. Й тоді на поміч прийшли боги і принесли затяжні дощі. Ріки повиходили з берегів, а болота розлилися по лісах. Половина ворожого війська потонуло, а інша частина була вбита. Хіба загін ворожого володаря продовжував шукати звою здобич. І їм їхні боги подарували нагоду: воїни спіймали одного старійшину, який розповів, що усіх можна захопити, вбивши їхнього володаря – Драґобера, який має ласку від богів. Старійшина провів чужого володаря до місця, де зібрався їхній загін – біля старих дубових Воріт, що вели до найбільшого поселення. І вночі напали. Були висічені усі. Хіба Драґобер не схилив голову перед смертю, але був схоплений.

Ворожий володар викликав його на бій та дав дерев’яну палицю, а його мечем атакував. І впав наш хоробрий воїн від свого меча та просив богів при останніх хвилинах життя врятувати людей у поселенні за воротами. Та помер з цілунком неба на очах. Коли ж ворожий володар підійшов до тіла Драґобера, то палиця, яку він дав впереджи[1], перетворилася на змію, та вкусила його за ногу. І ворог впав біля ворога свого. На місці смерті Драґобера заструменів початок ріки, яку згодом нарекли Воротище, що нині розсікає Трускавець у Долині. А на місці, де впали хороброю смертю його воїни, забилися ключем цілющі  джерела.

Драґобера поховали у спаленому місті біля його предків. До його могили приходили старійшини на ради, а хоробрі воїни тут давали клятви з мечем у руках. З часом біля спалено міста-легенди виросло нове.

*перед тим

Автор легенди Олег Стецюк, місто  Дрогобич

The post Болотяний Ведмідь appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

]]>
http://museum-truskavets.in.ua/bolotyanyj-vedmid/feed/ 0 1229
Розмова на осонні, або Трусько Сміхунець http://museum-truskavets.in.ua/rozmova-na-osonni-abo-trusko-smihunecz/ http://museum-truskavets.in.ua/rozmova-na-osonni-abo-trusko-smihunecz/#respond Mon, 06 Jul 2020 08:11:49 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1226       Ще у доісторичні часи, про які вже й не пам’ятають, було колись велике городище, яке називалось Славне. У ньому мешкало багато людей. Усі люди жили собі поживали, хліб жували та матір сиру-Землю славили. У ті прадавні часи було прийнято, як тільки пори року змінять одна по колу п’ятдесят разів, то люди покидають насиджене місце […]

The post Розмова на осонні, або Трусько Сміхунець appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

]]>
      Ще у доісторичні часи, про які вже й не пам’ятають, було колись велике городище, яке називалось Славне. У ньому мешкало багато людей. Усі люди жили собі поживали, хліб жували та матір сиру-Землю славили. У ті прадавні часи було прийнято, як тільки пори року змінять одна по колу п’ятдесят разів, то люди покидають насиджене місце і дибають у пошуках нової домівки. Однак люди на цей раз поселились на плодючі ґрунти. У гущавині лісу водилось багато дичини, які поводились ґречно та не заходили в гості до помешкань людей. Людям так сподобалось тут мешкати, що коли прийшов час відправлятись, то вони вирішили нікуди не йти, а залишитись.

Час йшов і все було добре. Але за порушення правил завжди прийде кара. Пришкандибав один неврожайний рік, а за ним інший. Звірі кудись втекли з лісу і людям не було що їсти. Хоч і важко було людям зважитись, але сливе така воля богів, тому люди відправились на пошуки нової домівки.

Серед мешканців було рід Сміхунців. У голови сімейства було сім синів та чотири дочки, але найбільше голова родини любив наймолодшого сина Труська. Коли люди його запитували, хто він такий і якого він роду, то маленький парубійко відповідав:

– Я – Трусько Сміхувець.

Усі підсміювались з нього, бо парубійко не міг вимовляти звук «н», тому замість Сміхунець казав Сміхувець. Коли люди покидали насиджені місця, то він був зовсім маленький, тому і не пам’ятав зовсім городиська Славного. Мандрувати по білому й широкому світі йому сподобалось, та його гнітили зажурені й заплакані очі людей. Коли Трусько допитливим дитячим лопотінням намагався щось дізнатись в у коханої бабусі, то та лиш засмученим голосом квилила:

– Я так сумую за домом!!!

– Бабуню, а що таке дім!

Бабуня задумалась… і тихенько прошепотіла на вушко любому онучку:

– Дім – це місце у яке завжди хочеться повернутись.

Трусько задумався. Йому стало цікаво, що таке дім.

Довгі роки мандрували колишні мешканці городиська Славного, але ніяк не могли нового місця для мешкання знайти.

Одного літнього дня люди відправились на збір ягід у ліс. Бабуня взяла кошики і помандрувала з внуками. Навіть малого Тодоська взяли. Як не крути, але йому вже йшов сьомий рік. Хлопчик збирав ягоди у козубельку із кори дерева, яку йому зробив старший брат Святослав. Крім ягід люди ще збирали і малини. Хлопчик не міг вилізти на черешню, тому вирішив збирати малину. Парубійко побачив великі достиглі малини, тому відлучився від старших. А за малиною, ще більша малина, а там стигліша малина; вони так і манили його. Ліс загадково шумів, ніби наспівував якусь мелодійну колискову, добре знайому Тодоську, але чомусь забуту і стерту із пам’яті.  Хлопчик далеко відійшов і загубився. Він кликав, кликав, але ніхто не відзивався на його голос. Хлопчик присів на землю на осонні і став рюмсати.

Лісовою стежкою йшов якись хлопчик. На вигляд він був старший за Тодоська на два-три роки. Незнайомий хлопчик зупинився біля хлопчика і став його цікаво розглядати. Коли старшому хлопчику набридло стояти, то він присів біля Тодоська. Присутність ще одної живої людини заспокоїла зарюмсаного хлопчика. Тодосько помітив, що незнайомець цікаво зиркає на козубельку із малинами.

– Якщо хочеш, то пригощайся.

Незнайомець ласував малинами, а Тодосько розповаідав про себе, про свою родину, про свою мандрівку і пошуки дому. Незнайомець його майже не слухав, а все ласував малинами, які чомусь не зменшувались у козубельці. Коли Тодосько закінчив свою розмову, то парубійко поцікавився:

– А що таке дім?

Тодосько довго думав, а потім вирішив відповісти там само як йому відповіла бабуня:

– Дім – це місце у яке завжди хочеться повернутись.

– Ну, як подяку, за твою гостинність, я можу допомогти тобі знайти дім. Але у мене місць у які я хочу повернутись – багато . Можу віддати тобі одне з них. А що ще має бути у рідній оселі?

Тодосько задумався…

– Вода…

Незнайомець замислився, а потім радісно залементував:

– Я знаю таке місце. Це й ліс є на пагорбі. Якщо вийти на узлісся і дивитись у ту сторону, де сонце ховається за небесним пругом, то можна побачити усю мальовничу місцевість. Там можна буде побачити гарну й велику простору галявину. Це вона видаватиметься маленькою, але людей там може жити багато. Твої наближаються…

Хлопчик розтанув у повітрі. А на зустріч йому бігла перелякана бабуся, яка обняла Тодоська. Тодосько розповів усім про дивну зустріч із хлопчиком, але йому ніхто не повірив. Але щоб перевірити його слова молодики знайшли того дуба і вилізли на нього. На небокраї виднілась галявина. Люди помандрували туди і дійсно там булла прекрасна місцина для їхнього мешкання. Своє нове поселення вони назвали в честь Тодоська Сміхунця, але це була довга назва, тому тепер це місце більш відоме під назвою Трускавець. І вода там дійсно чудесна. І ті люди як прийшли і стали там на стоянку, то так і не залишають її і досі, бо тепер це їхній дім.

Автор легенди Любов Тіткова, місто Золочів

The post Розмова на осонні, або Трусько Сміхунець appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

]]>
http://museum-truskavets.in.ua/rozmova-na-osonni-abo-trusko-smihunecz/feed/ 0 1226
Маловідомі факти про Трускавець. Чи знаєте ви, що..? http://museum-truskavets.in.ua/malovidomi-fakty-pro-truskavecz-chy-znayete-vy-shho/ http://museum-truskavets.in.ua/malovidomi-fakty-pro-truskavecz-chy-znayete-vy-shho/#respond Fri, 03 Jul 2020 09:27:20 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1223 За 550 гривень Іван Коритко у 1471 році продав право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустанович та Андрієві з Любинців. Лише 4 родини в Трускавці у 1564 році мали по пів лана землі, решта були безземельними, за даними опису королівських маєтків Галичини. Близько 10000 діжок становив річний обсяг видобутку солі у Трускавці в 1570 […]

The post Маловідомі факти про Трускавець. Чи знаєте ви, що..? appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

]]>
  • За 550 гривень Іван Коритко у 1471 році продав право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустанович та Андрієві з Любинців.
  • Лише 4 родини в Трускавці у 1564 році мали по пів лана землі, решта були безземельними, за даними опису королівських маєтків Галичини.
  • Близько 10000 діжок становив річний обсяг видобутку солі у Трускавці в 1570 році.
  • У 1660 році фіксується перша згадка про греко-католицьку церкву у Трускавці.
  • 990 українців налічував Трускавець у 1772 році.
  • У 1860 році діяло 7 ресторанів, в яких готували страви під безпосереднім наглядом лікарів курорту.
  • На зміну 800-1000 свічок впроваджено на курорті освітлення нафто-гасовими лампами в 1909 році.
  • У 1912 році вперше освітилися електричним світлом курортні заклади, приватні вілли, вулиці і територія парку, завдяки спорудженню електростанції у Трускавці.
  • Через Першу світову війну не був реалізований проєкт спорудження підвісної канатної дороги на Цюхів Верх та в напрямку Орова, яка мала сприяти лижним прогулянкам відпочивальників.
  • Відпочивальники згідно вказівок лікаря отримували воду з усіх джерел із певними добавками – це молоко, сироватка з овечого молока, сіль.
  • У залі на 400 осіб вів свою діяльність аматорський театральний гурток при будинку «Сільський господар» у Трускавці.
  • Функціонували декілька оранжерей, де в холодну пору року зберігались екзотичні дерева та кущі, які на сезон курорту виносили до парку.
  • Перший зимовий сезон на курорті розпочався у 1929 році.
  • Підготувала Марія Курищук, науковий працівник музею міста-курорту Трускавця

    The post Маловідомі факти про Трускавець. Чи знаєте ви, що..? appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/malovidomi-fakty-pro-truskavecz-chy-znayete-vy-shho/feed/ 0 1223
    Цілюща або Трускавецька Вода http://museum-truskavets.in.ua/czilyushha-abo-truskaveczka-voda/ http://museum-truskavets.in.ua/czilyushha-abo-truskaveczka-voda/#respond Thu, 02 Jul 2020 09:11:25 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1220 Вода в Трускавці напрочуд відома своїми властивостями. Крім того, в Трускавці дуже багато фонтанів, а вони найбільші балакуни з сімейства Водних  і частенько розповідають легенди про свій край. Зазвичай їх можуть – хочуть почути діти, але ця легенда така вже відома (майже як сама вода!), що інколи доноситься і до дорослих. Послухайте… Можливо, ви чули […]

    The post Цілюща або Трускавецька Вода appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    Вода в Трускавці напрочуд відома своїми властивостями. Крім того, в Трускавці дуже багато фонтанів, а вони найбільші балакуни з сімейства Водних  і частенько розповідають легенди про свій край. Зазвичай їх можуть – хочуть почути діти, але ця легенда така вже відома (майже як сама вода!), що інколи доноситься і до дорослих. Послухайте… Можливо, ви чули її тут в дитинстві. Або не тут – фонтани по всьому світу переказують про чудеса Цілющої. Але найзагадковіше – це її народження.

    Правнук величного Океану, Дощ, збирався у чергову мандрівку. Готувався Дощ обачно, адже в той день очікував на народження донечки.

    Людям досі не вдалося осягнути велич роду Водних (це ж люди – вони не можуть визначитися, чи йде Дощ, чи падає, сміх та й годі, але Дощ беззаперечно любить людей), проте кожний з родичів Дощу мав своє призначення та унікальність, уподобання, і, мав душу (найдоречніше з людських понять). Але це не заважало їм усім час від часу змішуватися і змінюватися так, що будь-яка людина втратить зв’язок як не на власні очі, так вже під час дослідження. Дощ ще розкаже про них своїй доньці. А наразі мав визначитися, де вона буде народжена й до чого матиме схильність.

    І вибрав Дощ улюблену місцину біля гір, вкритих вельветом рослинності та освіжаючо зелених, що зараз звуться Карпатами. Саме там любив Дощ наповнювати сусідні Солоні Озера, які завжди мали напоготові нову історію-казку (і цим дуже нагадували їх спільного прадідуся Океану).

    Для Дощу, як і для всіх Водних, час плине інакше. Для людства це були окремі проміжки часу. Для Дощу – немов один безперервний день. Він назвав його визначним і скликав усіх Водних. І розпочався…

    Дощ розігрався, коли в сиву, як дощова димка, давнину, прикарпатські племена зустріли римлян. Він доторкався як до феодалів, так і до фільварків. Він накрапав саме тоді, коли назва Трускавець лише творилася, і певно, зараз він єдиний знає її справжнє історію – але час для нього плине інакше, тому людям її все одно не зрозуміти.

    Отож, Трускавецька Вода не народилась одного дня. Проте не існувала і завжди. Вона ЗАРОДЖУВАЛАСЯ. І в той час, коли лікар-дослідник Антон Машек чи хімік-аптекар Теодор Торосевич відкривали Трускавецьку Воду для людства, сама вона теж відкривала світ і дякувала татові Дощу за своє народження.

    У Дощу дуже багато дітей. Для когось він прадідусь. Але саме ця його дочка поєднала батькову любов до людей з потягом до мінерально-квітучої природи, та ще й зі своїми непересічними властивостями. Прагне допомогти усім людям, як шукають з нею зустрічі. Прагне так, що творить справжнісінькі дива.

    Дощ частенько бере її на прогулянки, проте сам щоразу випаровується і повертається догори, а з дочкою прощається біля Солоних Озер. Вона радісно їх вітає, дякую таткові за приємну прогулянку і прямує далі – до інших родичів Водних – углиб самої землі, а з гостей повертається насиченою, живильною та лікувальною. Щедрою і привітною до всього живого. Того звуть  її як повним іменем – Трускавецька Вода, так і ще одним, вже даним людьми, – Цілюща.

    Автор легенди Ірина Студенець, місто Київ

    The post Цілюща або Трускавецька Вода appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/czilyushha-abo-truskaveczka-voda/feed/ 0 1220
    Легенда про Трускавець, або як здолати злого дракона http://museum-truskavets.in.ua/legenda-pro-truskavecz-abo-yak-zdolaty-lyutogo-drakona/ http://museum-truskavets.in.ua/legenda-pro-truskavecz-abo-yak-zdolaty-lyutogo-drakona/#respond Tue, 30 Jun 2020 10:40:54 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1214 У стародавній країні Етрурії жив народ етрусків. Кожним з дванадцяти великих міст Етрурії правив могутній володар. Містом Вольсінія правив лукомон Мастарна.  Його син Луцій – високий, статний, з темним кучерявим волоссям, карими очима та завжди веселий юнак. Він полюбляв танцювати, співати, грати на музичних інструментах та подорожувати. Луцій вирішив відправитись у подорож до інших земель […]

    The post Легенда про Трускавець, або як здолати злого дракона appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    У стародавній країні Етрурії жив народ етрусків. Кожним з дванадцяти великих міст Етрурії правив могутній володар. Містом Вольсінія правив лукомон Мастарна.  Його син Луцій – високий, статний, з темним кучерявим волоссям, карими очима та завжди веселий юнак. Він полюбляв танцювати, співати, грати на музичних інструментах та подорожувати.

    Луцій вирішив відправитись у подорож до інших земель Адріатичним морем. Так він відплив торговим судном, завантаженим сила-силенною вина.

    Наближаючись до берега, він почув від моряків розповіді про далекий й дивний край, який нині зветься Прикарпаттям. Цей край дуже схожий на його батьківщину Етрурію своїми мальовничими горами Бескидами, сонцем залитими полями, густими лісами, чистими річками та прозорими озерами.

    Якийсь торговець розповів Луцію, що доньку ватажка одного з місцевих племен на ім’я Парашка  віддають на заклання лютому Дракону.

    Юнак вирішив звільнити красуню та пішов шукати лігво ненажерливого Дракона. Йшов Луцій один день, йшов два, три дні й, нарешті, побачив ущелину. Це був вхід до печери, у якій мешкав лютий Дракон.

    Він почув дівочій плач. Від солених сліз Парашки печера перетворилася на соляну. Дощі час від часу несли цю сіль у підземні джерела, які наповнювались чарівною водою, що виліковувала від будь-яких хвороб.

    • Відай мені цю молоду, гарну дівчину!, – хоробро вигукнув хлопець.
    • А що ж я тоді їстиму? Може тебе з’їсти? – з насмішкою запитав ненажера.
    • А давай-но обміняємось: ти мені – красуню, а я тобі – тридцять амфор найкращого етруського вина?!
    • А що таке вино?
    • А ось і дізнаєшся…

    Домовилися вони… На наступний день Луцій напоїв Дракона вином. Злодій сп’янів та міцно заснув. А тим часом Луцій з красунею вибігли з печери, де на них чекали родичі дівчини. Разом вони кремезними валунами засипали вхід у печеру, таким чином назавжди звільнившись від лихого Дракона.

    Після великого святкування настав час повертатися додому в Етрурію, але юнак забажав залишитися у цьому гарному місці. Та разом з дівчиною, що стала його нареченою, він заснував поселення, назва якого походить від його етруських коренів Трускавець, а герб поселення містить зображення гуски, яка є священним птахом для етрусків.

    З тих часів гору, де тримав Дракон у полоні дівчину, стали звати Парашкою. А Дракон намагається звільнитись від неволі, то ж час від часу трапляються у горах землетруси.

     

    Автор легенди Дарина Гризан (дитяча вікова категорія), місто Одеса

    Примітка: додається тематична авторська ілюстрація «Дракон», техніка виконання: пастель

    The post Легенда про Трускавець, або як здолати злого дракона appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/legenda-pro-truskavecz-abo-yak-zdolaty-lyutogo-drakona/feed/ 0 1214
    Легенда про Трускавець, або велике кохання Трушка http://museum-truskavets.in.ua/legenda-pro-truskavecz-abo-velyke-kohannya-trushka/ http://museum-truskavets.in.ua/legenda-pro-truskavecz-abo-velyke-kohannya-trushka/#respond Fri, 26 Jun 2020 11:02:10 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1209 Пам’ять про славетні часи наших предків жевріє у назвах місцевостей, річок та гір. Так спогади про древні часи залишило нам язичницьке капище в урочищі Липки, що у Трускавці, яке й досі називається «Бабина гора», а містом протікають струмок Воротище та річка Солониця. А звідки ж взялася назва самого міста Трускавець? Наш край ще пам’ятає ті […]

    The post Легенда про Трускавець, або велике кохання Трушка appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    Пам’ять про славетні часи наших предків жевріє у назвах місцевостей, річок та гір. Так спогади про древні часи залишило нам язичницьке капище в урочищі Липки, що у Трускавці, яке й досі називається «Бабина гора», а містом протікають струмок Воротище та річка Солониця. А звідки ж взялася назва самого міста Трускавець?

    Наш край ще пам’ятає ті древні часи, коли боги  носили довгі срібні бороди та золоті вуса! Коли меч Арея мав велику вагу та гостре лезо, яким пронизував хмари там, де не було світла. Тоді, коли любов до рідного краю квітла кров’ю у мужніх серцях Карпів – славних нащадків великих гетів, які оберігали цей край.  Плем’я карпів «освячували свої ножі» та схрещували мечі з легіонерами Римської імперії так, що аж метал іскрив і літали блискавки. І хоч римські легіонери переважали своєю чисельністю, та наших предків захищав від стріл ворога величезний Яровитів щит, який завжди несли і ставили попереду війська. Після останньої такої сутички вождь карпів Трушко розпорядився спуститися із гір у пошуках нових територій, в яких плем’я могло б жити в мирі, спокої та достатку.

    Мандруючи мальовничими лісами, вирішили вони розбити табір на березі річки та трішки перепочити. Сидячи біля свого шатра, а погода була чудова, бо ж було літо, Трушко побачив, що в кущах виднілося щось біле. Раптом кущі заворушилися і він подав всім знак залишатися на місці, а сам вирішив підійти ближче. Виявилося, що це – хвіст птиці, яка чимчикувала вперед. Наблизившись ще ближче, він зрозумів, що це – гусак. Трушку стало цікаво куди ж він так спокійно мандрує. Через метрів 10 на зустріч гусаку вийшла гуска і вони вже вдвох йшли по вузькій стежині. Через деякий час стеження за гусьми вождь побачив, що вони прийшли на галявину, на якій була хмара силенна білих гусей, але найцікавіше що серед них сиділа молода дівчина неймовірної вроди, яка набирала воду з джерела що дзюркотіло одразу біля неї.

    Трушко закляк на місці, наче кам’яна баба, і не відводив очей від цієї прекрасної незнайомки. Це означало тільки одне – він закохався! Нарешті, набравшись сміливості, він підійшов ближче і загляну у її великі, небесного кольору очі та запропонував допомогти набрати води. Звали дівчину Софією. Це було взаємне кохання з першого погляду.

    Ось так славетний вождь карпів прикипів душею до цього краю назавжди і залишився тут господарювати, а допомагала йому у цьому Софія, яка стала його дружиною! Від його імені пішла назва місцевості Трушкавець, тепер усім відоме місто Трускавець! Символом та гербом міста став білий гусак, який з гілочкою ялиці у дзьобі, привів через ліс вождя до його майбутньої нареченої.  А джерело з котрого дівчина набирала воду  було назване її іменем!   Це джерело питної соленої та мінералізованої води має цілющі властивості для людського організму.

    Трушко також залишив нам у спадок трускавецьку сіль. Так! Так! У Трускавці була своя солеварня, яка знаходилась просто посеред лісу, по дорозі на Дрогобич, що має назву баньки (слово баня означає солеварня).

    У середні віки по трускавецьку сіль приїздили «соленики» на своїх мажах з Придністров’я, добре відомі як чумаки! Місцеві возили сіль на ярмарки у Волинь, Поділля, Київщину та Білорусь!

    Історія Трускавця живе у легенді, яка пройшла крізь віки до наших часів.

    Авторська робота Андрія Кушніра, Львів-Винники

     

     

    The post Легенда про Трускавець, або велике кохання Трушка appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/legenda-pro-truskavecz-abo-velyke-kohannya-trushka/feed/ 0 1209
    … Вчімося аристократизму Шептицьких http://museum-truskavets.in.ua/vchimosya-arystokratyzmu-sheptyczkyh/ http://museum-truskavets.in.ua/vchimosya-arystokratyzmu-sheptyczkyh/#respond Wed, 24 Jun 2020 12:38:26 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1200 В Богом благословенному Трускавці тимчасово  оселився мистецько-документальний проєкт «Молитва до митрополита. Софія», створений для привернення уваги до графині Софії з Фредрів Шептицької та до її родового маєтку. Презентовано проєкт у музеї міста-курорту Трускавця куратором зі Львова Оленою Білоус, котра щиро вболіває за успішність даної виставки. Пані Олена популяризує постать Софії Шептицької та заохочує до пізнавання […]

    The post … Вчімося аристократизму Шептицьких appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    В Богом благословенному Трускавці тимчасово  оселився мистецько-документальний проєкт «Молитва до митрополита. Софія», створений для привернення уваги до графині Софії з Фредрів Шептицької та до її родового маєтку. Презентовано проєкт у музеї міста-курорту Трускавця куратором зі Львова Оленою Білоус, котра щиро вболіває за успішність даної виставки. Пані Олена популяризує постать Софії Шептицької та заохочує до пізнавання цієї унікальної родини. Олена Білоус з нагоди свята подарувала музею  художню роботу Тараса Лозинського, що також став учасником проєкту. На відкриття було запрошено сім’ю митців Проданчуків – Віктора та Наталю. Пан Віктор зацікавив усіх присутніх філософським прочитанням своєї мистецької роботи, що стала частиною даного проєкту, а художник Левко Микитич ввійшов до проєкту зі своєю мистецькою роботою «Брати» саме на цій виставці. Щиро та із захопленням розповідав про виставку Богдан Лазорак, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», де раніше експонувались дані мистецькі роботи. Про маєток Фредрів, що у Рудках розповідав місцевий краєзнавець Ігор Ліщинський.

    Фрагмент виставки проєкту "Молитва до Митрополита. Софія", Трускавець, 2020
    Фрагмент виставки проєкту “Молитва до митрополита. Софія”, Трускавець, 2020

    Другою частиною музейного заходу було нагородження переможців конкурсу на кращу авторську легенду про Трускавець. День міста-курорту став прекрасною нагодою для того, щоб подякувати словами та подарунками тим, хто збагатив Трускавець цікавими легендами. Начальник відділу культури ТМР Тетяна Татомир та директор музею Галина Коваль  нагороджували переможців конкурсу під вдячні оплески всіх присутніх.

    Фрагмент виставки проєкту "Молитва до Митрополита. Софія", Трускавець, 2020
    Фрагмент виставки проєкту “Молитва до митрополита. Софія”, Трускавець, 2020

    Благословив молитвою це музейне свято отець Петро Івасівка, а свій ніжний спів дарувала гостям музею Юліана Вайда, учениця школи мистецтв ім. Р.Савицького, викладач Мар’яна Кравчук.

    Фрагмент виставки проєкту "Молитва до Митрополита. Софія", Трускавець, 2020
    Фрагмент виставки проєкту “Молитва до митрополита. Софія”, Трускавець, 2020

    Цей день був сповнений приємними враженнями від презентованої виставки, від людей, що долучились до створення такого потрібного проєкту. Радісно було бачити щасливі обличчя переможців конкурсу, організованого відділом культури ТМР та музеєм міста-курорту Трускавця. Вітання лунали протягом усього святкового дня та заряджали доброю енергією всіх, хто любить це курортне місто, а події, що відбувались в музеї були ще одним щирим освідченням неймовірному Трускавцю.

    The post … Вчімося аристократизму Шептицьких appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/vchimosya-arystokratyzmu-sheptyczkyh/feed/ 0 1200
    Усміхнений цілитель http://museum-truskavets.in.ua/usmihnenyj-czilytel/ http://museum-truskavets.in.ua/usmihnenyj-czilytel/#respond Wed, 24 Jun 2020 11:37:36 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1195 Метушливо, мов ранковий бджолиний рій, взад-вперед бігає шалений натовп людей. Кожен кудись поспішає: хтось бажає напитися неперевершеної Нафтусі, хтось сподівається не спізнитись на запис до лікаря, а хтось навіть намагається заробити на перепродажі знаменитої джерельної води. Всіх їх об’єднує одна спільна мета — скористатися цілющими властивостями Трускавця, міста, яке вдало поєднало в собі магію природи […]

    The post Усміхнений цілитель appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    Метушливо, мов ранковий бджолиний рій, взад-вперед бігає шалений натовп людей. Кожен кудись поспішає: хтось бажає напитися неперевершеної Нафтусі, хтось сподівається не спізнитись на запис до лікаря, а хтось навіть намагається заробити на перепродажі знаменитої джерельної води. Всіх їх об’єднує одна спільна мета — скористатися цілющими властивостями Трускавця, міста, яке вдало поєднало в собі магію природи і технічного прогресу людей. Та, як не дивно, майже ніхто з них навіть не здогадується про трагічну подію, яка подарувала людству цю чарівну реальність.

    Ця історія бере свій початок ще з середини п’ятнадцятого століття. Саме тоді всю цікавість місцевих жителів привернув до себе дивакуватий чоловік, якого ми б зараз назвали “дитиною Сонця”, а в той час йому обрали більш образливе звання — юродивий. Його ім’я було коротке і незвичайне — Труска, але через те, що він не міг вимовляти літеру “р”, з його вуст вилітало дивне слово “тхуска”, яке в народі перетворилось на співзвучне — “гуска”. Так чоловіка і називали цим пташиним ім’ям, одночасно сміючись над його незграбною ходою. Але той ніколи на це  не ображався, за звичкою усміхаючись у відповідь своїм надто маленьким ротом.

    Та не зовнішнім виглядом Труска привернув до себе увагу, а дивовижними надможливостями: достатньо було йому змочити долоні у воді і прикласти їх до обличчя хворого, аби вже наступного ранку недуга відступила від бідолахи раз і назавжди. Саме ця обставина викликала в багатьох деяку повагу до цього товстенького, вічно усміхненого чоловіка, котрий з дитячою впертістю бажав допомогти всім оточуючим. Але це тривало недовго…

    Деякий місцевий житель, який не гідний навіть того, аби згадувалось його ім’я, приревнував свою нещасну дружину до цього бідолахи. Йому постійно здавалось, що Труска посміхається їй ширше, ніж зазвичай, дивиться на неї частіше, ніж на інших, і навіть очі в нього нібито сяють, коли поблизу пройде вона. Не витримавши полум’я цього огидного почуття, негідник вирішив помститися цілителю. Більше року він розпускав плітки про те, що Труска — це ніхто інший, як сам Диявол, аби всі обходили його десятою дорогою. Та результат перевершив всі очікування негідника. Зляканий і одночасно розлючений народ вирішив присудити безпомічного товстуна до смертної кари. Вони силою зв’язали цілителя і кинули його в воду, після чого спокійнісінько дивилися на те, як з усмішкою на вустах гине ні в чому не винна людина.

    Та далеко не всі були згодні з таким жорстоким рішенням. Було багато і тих, хто пам’ятав про всі ці добрі справи, які бідолаха встиг зробити за своє коротке життя. Однією такою людиною був і Іван Коритко, у той час — власник цих земель. Він настільки був вдячний цілителю за те, що той колись врятував йому життя, що вирішив зробити для нього посмертний дарунок: назвати територію його іменем, збудувати пам’ятники з його зображенням, написати пісню в його честь… Але життєві обставини не дозволили йому довести цю справу до кінця. В 1471 році він був змушений продати свої землі (встигнувши завчасно дати їм бажану назву — Трускавець), щиро хвилюючись з приводу того, що нові власники можуть замислитись над перейменуванням цієї території. Та, як показує час, його хвилювання були марними. Більш того, знайдений через деякий час малюнок Івана Коритко з зображеним на ньому гусаком (символом цілителя) був використаний спочатку в якості печатки, а потім навіть став гербом міста.

    Минають дні, роки, століття, а тіло незграбного, мало кому відомого цілителя все лежить десь на дні якогось джерела. Так і спочиває вічно усміхнений юродивий Труска, навіть після смерті продовжуючи свою добру справу — допомагає людям.

     

    Автор легенди Сергій Круглов, місто Гініченськ

    The post Усміхнений цілитель appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/usmihnenyj-czilytel/feed/ 0 1195
    Смак цілющого джерела http://museum-truskavets.in.ua/smak-czilyushhogo-dzherela/ http://museum-truskavets.in.ua/smak-czilyushhogo-dzherela/#respond Fri, 19 Jun 2020 10:56:27 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1191 Як нестримний вогонь знищує все на своєму шляху, не лишаючи ані друзки, таким всепоглинаючим почуттям є любов… І ніхто не знає, як твоє слово озветься, і чи не розійдуться ваші шляхи-дороги, якщо гаряча, як жар, любов, зруйнує ваше життя… Жили собі у славному місті Трускавець щасливі сестри і ніщо не могло затьмарити їхнє життя. Старша, […]

    The post Смак цілющого джерела appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    Як нестримний вогонь знищує все на своєму шляху, не лишаючи ані друзки, таким всепоглинаючим почуттям є любов… І ніхто не знає, як твоє слово озветься, і чи не розійдуться ваші шляхи-дороги, якщо гаряча, як жар, любов, зруйнує ваше життя…

    Жили собі у славному місті Трускавець щасливі сестри і ніщо не могло затьмарити їхнє життя. Старша, Злата, була справжньою красунею. Її коси кольору достиглої пшениці були їй до лиця. А ще красуня Злата мала безліч обдарувань і талантів. Вона вміла грати на арфі і співати так, наче соловейко у травні. Її срібний голос нікого не лишав байдужим. А ще вишивала золотими нитками сорочки та рушники, якими обдаровувала мешканців славного міста. Любили її за красу, золоті руки. Тож ім’я Злата пасувало їй якнайкраще. Друга сестра, Зоряна, теж була гарною. Коси у дівчини були темними, як нічка темна. А найтемніша ніч, як відомо, буває перед світанком. Її смарагдові очі нагадували зорі… Була Зоряна задумливою, любила вплітати в свої темні коси яскраві стрічки. А найменша сестричка, Веселка, була русявою і сором’язливою. Вона народилася чудового  літнього ранку, коли на небі після дощу заграла різнокольоровими фарбами веселка. Отак вона й називалася – Веселкою, яка мала дуже добру вдачу. Якщо в когось був поганий настрій – Веселка дарувала своєю милу посмішку.  Жили наші сестри в мирі та злагоді, та недаремно кажуть, що найпалкіші почуття здатні зруйнувати сестринську дружбу.  У поміщика, пана Трушка, з’явився новий робітник на ім’я Гордій. Пан цінував його за хоробрість та винахідливість. Якось наказав він Гордію дістати та доставити до міста сіль, яка була в ті давні часи на вагу золота. «Будеш зватися солеником», – посміхнувся пан Трушко. – Без солі у Трускавці геть погано. А проводжатимуть тебе в далеку дорогу наші найкращі дівчата». Пан Трушко сказав правду. Усі найгарніші дівчата, які мешкали в Трускавці, здивували  соленика Гордія своїми талантами. Співали, танцювали, грали на арфі.  Сестрички-красуні також проводжали в далеку дорогу хороброго Гордія. Злата вишила золотими нитками сорочку і подарувала Гордію. Друга сестра, Зоряна, грала на арфі. А русява Веселка тихим голосом заспівала: «Повертайся, козаченьку, зігрій дівоче серденько…» Чемно вклонився Гордій усім дівчатам, подякував за увагу та довіру. Поїхав він по сіль, і трапилося з ним в дорозі чимало пригод. Виїхав за гарної погоди, а щойно від’їхав від міста, як почалася така буря, що навіть власну долоню не можна було роздивитися. Вітер шаленів, а дощ змінявся величезним градом. Щоб в дорозі було веселіше і щоб знати, котра година, Гордій взяв з собою півня із золотим пір’ям, який співав тричі на день. То був дивний півень, бо він міг захистити Гордія від грабіжника. Відчуваючи небезпеку, він голосно кукурікав.  Коли  вертався Гордій з товаришами  додому, півень несамовито закукурікав. Розумник-півень побачив, що грабіжники вже налаштувалися відібрати у подорожніх сіль, рибу, хутро, прянощі – все, що везли додому. Мужньо билися хлопці, дали гідну відсіч. Та, на жаль, й самі одержали поранення. Тож коли повернувся Гордій до рідного Трускавця, зустрічали його всі – і пан Трушко, і місцевий люд. Раділи всі, а надто гарні дівчата, які співали про цілющі джерела, що уславили Трускавець. Зоряна уквітчала  свої коси рожами та червоною рутою. Щиро всміхалася мужньому Гордію, простягаючи руки. Красуня Злата подарувала нову сорочку, вишиту золотими нитками. Низько вклонився мужній Гордій, подякував дівчатам за їхню увагу. І тільки  русява Веселка не співала пісень, не запрошувала до танку. Тільки усмішка осяяла ніжне личко дівчини. Дивилася в його очі, не відриваючи погляд. І він затримав свій погляд на Веселці, торкнувся ніжно її рум’яних щічок-яблучок.  «Зцілю твої рани цілющою водою, –  тихо мовила дівчина. – Щоб був здоровим, як земля, щоб ніколи не боліли твої рани». Посмішка торкнулася вуст Гордія. Вразила його ніжність та доброта цієї дівчини.  Вона не співала та не танцювала, уславлюючи його хоробрість та сміливість. Вона просто була поряд. Взяла за руку Гордія, відвела до цілющого джерела, омила рани. Гордій почувався, наче новонароджений. Нібито й не було виснажливого походу, нібито й не нападали підступні вороги… Очі Веселки світилися щастям. Так буває, коли в серці  людини спалахує величне почуття. От лишень старших сестер наче підмінили. Де й поділися їхня розсудливість, поміркованість. Красуня Злата вже не вишивала рушники й сорочки золотими нитками. А Зоряна лише хилила  голову. Вже не вплітала в коси стрічки і квіти.  І задумали дівчата лиху справу – вирішили розлучити закоханих. Не впоралися з ревнощами, не могли спокійно  спостерігати за чужим щастям. Пішли проти сестри своєї молодшої.

    Наче вогонь випалює степову траву, так і ревнощі знищують людську душу.  Слідкували сестри за закоханими, уважно пильнували за кожним кроком.  Не змогли пробачити найменшій сестрі, що зуміла та прихилити серце відважного легеня. Вирішили зіштовхнути закоханих з гори, коли ті милуватимуться заходом сонця. Гордій та Веселка, взявшись за руки, стояли на високій горі. Очі дівчини світилися від щастя, а її мила посмішка зігрівала душу Гордія. Біля Гордія сидів його улюбленець – півник із золотим пір’ям. Ото  був вірний друзяка, що не раз рятував свого господаря у далекому поході, коли ходив по сіль. Раптом стривожився півник відчайдушно,  стріпонув  крилами. То ревниві сестри, які геть втратили розум від ревнощів, вже приготувалися зіштовхнути закоханих з гори. Та не встигли, бо півник закукурікав, здійняв галас. Від сорому дівчата кинулися навтьоки, а врятовані Гордій та Веселка вже не знали, як дякувати півнику. Пішли до цілющого джерела, вмилися, змили усі свої тривоги й негаразди. Як зцілила живильна вода рани Гордія, так зцілила вона його душу. Відтоді слава про цілющі джерела Трускавця розійшлася по всьому світу. Їдуть люди звідусіль, аби напитися джерельної водички. І заспівати гімн всеперемагаючій любові,  яка здатна творити дива.

    Автор легенди Наталія Осипчук,  письменниця, член НСПУ (Київ)

    The post Смак цілющого джерела appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/smak-czilyushhogo-dzherela/feed/ 0 1191
    Трускавецька пісня, або зраджене кохання http://museum-truskavets.in.ua/truskaveczka-pisnya-abo-zradzhene-kohannya/ http://museum-truskavets.in.ua/truskaveczka-pisnya-abo-zradzhene-kohannya/#respond Thu, 18 Jun 2020 08:35:43 +0000 http://museum-truskavets.in.ua/?p=1186 Колись давно на півночі передгір’я Східних Карпат, у долині ріки Воротище, тоді великої й глибоководної, знаходився магічний ліс, котрий оберігала чарівна мавка Юзя. Якось заблукав у ньому простий хлопець на ім’я Едвард, ледь не загинув. Врятувала його лісова красуня. Виникло між ними велике щире почуття. Щоб залишитися з коханим, Юзя відмовилася від безсмертя і вийшла […]

    The post Трускавецька пісня, або зраджене кохання appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    Колись давно на півночі передгір’я Східних Карпат, у долині ріки Воротище, тоді великої й глибоководної, знаходився магічний ліс, котрий оберігала чарівна мавка Юзя.

    Якось заблукав у ньому простий хлопець на ім’я Едвард, ледь не загинув. Врятувала його лісова красуня. Виникло між ними велике щире почуття. Щоб залишитися з коханим, Юзя відмовилася від безсмертя і вийшла в люди.

    Плодом любові обернулася дочка, яку нарекли Нафтусею за темно-коричневе, як нафта, волосся. Дівчинка росла гарною, розумною, мала палку вдачу та дивовижні здібності зцілювати людей. Повсякчас допомагала вона їм, а слава про особливий хист поширилася навкруги.

    Одного дня привезли здалеку до юної цілительки непритомного молодого красеня Фердинанда, котрий впав із коня й не приходив до тями. Він був заможного роду, не знав ніколи горя і нужди. З першого погляду Нафтуся пристрасно закохалася, докладаючи всіх зусиль для зцілення постраждалого.

    Нарешті той опритомнів. Відкривши очі, побачив карооку темноволосу німфу, яку теж дуже вподобав.

    Юнак провів із нею ще кілька днів до повного одужання. Весь цей час вони не розлучалися ні на мить, гуляючи зеленими хащами, слухаючи спів пташок, розважаючись.

    Сп’яніла від пристрасті дівчина припинила лікувати, без залишку віддаючи себе милому. Видужавши, Фердинанд відправився додому, пообіцявши повернутися.

    Ішли дні, місяці. Молодий чоловік не повертався.

    Нафтуся відчула під серцем дитя, народила двійню: Софію й Марію.

    Батьки важко переживали доньчину долю. Найбільше їх непокоїло, що та перестала займатися цілительством, зануривши свій дар у сум і журбу. Родина переселилася до лісу, далі від люду.

    Пройшли роки, дівчатка підросли. Матуся душі не чула у донечках, котрі її обожнювали, проте не могли зробити щасливою.

    Одного дня біля їхнього дерев’яного будиночка зупинилася розкішна карета. Звідти вийшов подорожній, обережно несучи на руках бліду, але надзвичайно вродливу молоду жінку. Це виявився Фердинанд.

    – Посестрице, пробач! Благаю, допоможи… Моя дружина Броніслава помирає… Люблю її більше, ніж життя! – промовив, затинаючись.

    Нафтуся на хвилю заклякла. З очей покотилися гірко-солоні сльози. А душу охопила чорна печаль, прокладаючи у змученому серці стежинку від кохання до ненависті.

    – Нехай же на труски розколеться усе, що я любила, а ті, хто люблять, перевтіляться у воду! – зронила з вуст нещасна.

    Вмить здійнявся шалений ураган. Перетворив майже увесь ліс у тріски (друзки) – гору дрібного хмизу, який заповнив річку, розстелився по землі горбами.

    Нафтуся, Фердинанд, Броніслава, Юзя, Едвард, Софія і Марія стали джерелами з цілющою водою. А народ назвав те місце Трускавцем.

    Автор легенди Катерина Чигірина, місто Київ

     

     

    The post Трускавецька пісня, або зраджене кохання appeared first on Музей міста-курорту Трускавця.

    ]]>
    http://museum-truskavets.in.ua/truskaveczka-pisnya-abo-zradzhene-kohannya/feed/ 0 1186