Міоценська формація, або гірничо-видобувний Трускавець

639
Зразки мінералів трускавецького родовища. Знаходяться в експозиції музею міста-курорту Трускавця
Зразки мінералів трускавецького родовища. Знаходяться в експозиції музею міста-курорту Трускавця

Прикарпатське поселення Трускавець розпочало свою господарську історію як промисловий осередок солеваріння, через значні поклади сировиці (концентрована ропа), «вікна» (джерела) якої знаходились в місцевості «Баньки» при в’їзді в Трускавець. Людей, що займалися цим промислом називали «зваричами» або «варебниками», які варили (випарювали) сіль в «черинах» (піддонах), встановлених безпосередньо біля «вікон» із сировицею, щоб полегшити її потрапляння до солеварні в спеціальних «кошах». Будучи «королівщиною» Польської держави, в Трускавці, окрім королівських, тобто державних «черинів» діяли ще й приватні, що поділялися на привілейовані та непривілейовані. В середині ХVI ст. виробництво солі у Трускавці становило близько 10 000 діжок солі в рік, враховуючи всіх без винятку виробників, що робило його одним із центрів (серед 92 солеварень) солеваріння на Прикарпатті.

На солеварні. Автор Б. Кравець
На солеварні. Автор  Богдан Кравець 

З приходом в Галичину Австрійської держави у другій половині XVIII ст. видобуток солі було монополізовано, приватні солеварні викупив уряд, а збиткові одразу ж ліквідувалися. До кінця XVIII ст. австрійським урядом  зачинено  49 солеварень, а діючі поділено на три соляні інтендентури (нім. Salinen-Intendenz) з управлінням у Самборі, Делятині та Коломиї. Трускавецька солеварня працювала до 1784 року та з тієї ж причини була перестала функціонувати. 

Після закриття солеварного промислу розпочалося пожвавлення інших господарських напрямків у Трускавці , зокрема, гірничої справи, яка від державної монополії не залежала і яка мала вагомі підстави для таких починань. Геологічна будова трускавецьких надр належить до міоценської формації, тому є багатою на різноманітні мінерали. Найбільше їх міститься у верхній частині соляних глин. Саме там гірничі інженери при мінімальному бурінні знаходили такі корисні копалини, як самородна сірка, гірський віск (озокерит), сира нафта, залізняк, кремінь, полігаліт тощо.

Полігаліт. Зразок мінералу
Полігаліт. Зразок мінералу. Знаходиться в експозиції музею міста-курорту Трускавця

Гірничо-видобувний промисел Трускавця в кін. ХVIII – поч. ХІХ ст. зосередився в його околицях, у двох урочищах: «Липки» (в північному напрямку) та «Помірки» (в південному напрямку). На «Липках» в основному видобували руду (олово, цинк), а також сірку, гіпс, вапняк і гірський віск, в невеликій кількості тут містилось і срібло, а на «Помірках» – гірський віск, сиру нафту, сірку і мірабіліт.

Перші гірничо-пошукові роботи з видобутку металевих руд у Трускавці проводив гірничий інженер зі Стебника Юзеф Геккер, що закінчив гірничу академію в Угорщині, разом зі своїм партнером по бізнесу Яном Матисом. З його ініціативи було створене гірниче товариство «Добра надія», яке займалося видобутком олов’яної та  цинкової руди у Трускавці. Шахти, які утворювалися в ході видобутку,  заповнювалися сірчаною водою, яка затоплювала підземні ходи та перешкоджала видобутку сировини. Зважаючи на ці обставини та фінансові труднощі товариства, видобуток було припинено у 1823 році, як і роботу самого товариства.

Озокеритова руда. Зразок мінералу
Озокеритова руда. Зразок мінералу. Знаходиться в експозиції музею міста-курорту Трускавця

Пройшов якийсь час, і Трускавець як курорт, разом із усіма корисними копалинами, земельними та лісовими угіддями потрапив у руки акціонерної спілки підприємців на чолі з польськими шляхтичами: родиною Сапіг, Сангушко, Жолтовських, Замойських, Мархвіцьких, Хлаповських та Вішньовських, та разом з тим отримав потужні фінансові інвестиції в розвиток оздоровниці та гірничо-видобувної промисловості. Ця потужна спілка, згідно свого статуту, отримала назву «Трускавець-Помярки», до складу якої ввійшли два гірничі райони: «Липки» і «Помірки».

В той же час (1882) у Трускавець  з Познані прибув відомий фахівець гірничої справи Модест Маріанський, який провів на «Помірках» ретельну геологічну розвідку, результатом якої було виявлення багатих родовищ гірського воску (озокериту) та сірчаної руди. З того часу центром промисловості Трускавця стали «Помірки», де була зосередження діяльність копалень (шахт), а на «Липках» експлуатувалось тільки джерело «Анна», звідки постачали сірчану воду до водолікарень курорту.

Озокеритові копальні на Помірках, кін. ХІХ ст.
Озокеритові копальні на Помірках, кін. ХІХ ст.

Одним з найбільш кількісних мінералів за видобутком була сірка, яку виявили на початку ХХ ст. (бл. 1810) в урочищі «Липки» під час пошуку залізної руди. Одна із метрик 1820 року навіть подавала інформацію про фабрику сірки в околицях Трускавця, яка ймовірно була в приватній власності, як і більшість промислового Трускавця, що й привело до її краху за браком державних інвестицій. Та до цього ще було відкриття потужного родовища сірчаної руди на «Помірках» (1887), де збудували копальню для видобутку цієї сировини та і вони не витримали конкуренції сіцілійській сірці, яка заполонила австрійський ринок у кін. ХІХ ст.- поч. ХХ ст. Та основне, трускавецькі шахти не витримують конкуренції з промисловими шахтами Шльонська, що в польській Сілезії, зокрема, і закриваються в 30х роках ХІХ ст.

В цьому ж часі приблизно було відкрито і поклади озокериту в трускавецьких надрах, адже в 1810 році дрогобицький гірничий суд видав право підприємцю Івану Матису на видобуток гірського воску, який також відомий, як партнер Юзефа Геккера у пошуках залізної руди на «Липках».

Перша згадка про гірський віск в околицях Трускавця прослідковується у науковій літературі польського вченого-геолога С. Сташиця (1815). А вже у 1817 році Функе згадує про те, що мешканці Трускавця виготовляють свічки з гірського воску, що йшли на експорт. А от на думку вченого Пуша (1836),  гірський віск – це певний загущений різновид нафти, сформований внаслідок випаровування. У 1837 році Теодор Торосевич у своїх науково-дослідницьких звітах подає відомості, що у Трускавці видобувають озокерит, використовуючи його для освітлення в лампах та виготовляють з нього свічки. Перший науковий аналіз трускавецького гірського воску провів французький вчений-хімік Філіп Вольтер у 1840 році.

Озокерит. Зразок мінералу. Знаходиться в експозиції музею міста-курорту Трускавця
Озокерит. Зразок мінералу. Знаходиться в експозиції музею міста-курорту Трускавця

Одним із перших володарів на видобуток гірського воску, наданий йому у 1838 році, був тодішній управитель трускавецького камерального маєтку  Юзеф Міцевський, а у 1841 році такий дозвіл отримала дрогобицька камеральна адміністрація.

Найефективніший видобуток озокериту спостерігається  у 1880-х роках у зв’язку з приходом на трускавецькі землі промислового бізнесу, який сконцентрував свою гірничо-видобувну діяльність на «Помірках». Видобуток з кожним роком зростав та з часом вийшов на друге місце після Борислава, і вже у 1884 році сягнув до 300 тис. кг., що оцінювалося в 84 000 золотих ринських. Максимальні показники річного видобутку гірського воску на 1890 рік у Трускавці становили 735 тис. кг.  Та через незацікавленість держави у розвитку цієї ділянки гірничої промисловості, фірми з часом зліквідувались через свою нерентабельність.

Не менш важливішим та цінним продуктом трускавецьких надр була сира нафта, про яку вперше згадує королівський вчений-лікар, батько польської бальнеології Войцех Очко, називаючи її як «сальність, котра біля Дрогобича на розламах у землі, або на купальнях збирається у великій кількості», і яка чудово підходила для змащування осі у возах.

Перша згадка про нафту в австрійському законодавстві згадується в 1810 році, коли 2 серпня був виданий декрет уряду, який регламентував ділові відносини у гірничо-видобувній галузі Австрійської держави.

Нафтові копальні у Трускавці, поч. ХХ ст.
Нафтові копальні у Трускавці, поч. ХХ ст.

Вперше у Трускавці спробу перегнати (дистилювати) сиру нафту здійснив в тому ж 1810 році, той же Юзеф Геккер, перед тим відкривши поклади нафтових родовищ в самому селі та околицях. Йому вдалося відкрити в Трускавці дистилярню нафти (нафтоперегінний завод). З його описів це виглядало так: «Перегонку нафти у Трускавці здійснюють у величезному мідному котлі на горілці, з’єднання якого ретельно оброблено мастикою, виготовленою з білила та гіпсу. Котел заповнюють до 2/3, а дистиляція відбувається при постійній та досить високій температурі протягом 2-2,5 діб. Якщо все йде добре, то можна отримати 2/5 гасу та 3/5 чорного осаду, який абсолютно позбавлений осаду та має консистенцію вершкового масла» … Виглядає просто і смачно… А ще він пише, що до поки освітлювали копальні льняною олією, працівники хворіли, ситуація ж змінилася в кращий бік, коли її замінили скельною олією (сира нафта).

Через те, що сира нафта на підставі тогочасного гірничого статуту не становила державної власності, а була прив’язана до права власності на земельну ділянку, камеральна адміністрація Трускавця надавала право на видобуток приватним особам. Родовища нафти виявляли і на приватних ділянках трускавецьких селян, що в свою чергу допомогло їм розбагатіти, передаючи їх в оренду підприємцям… Та під кінець ХІХ ст. видобуток нафти у Трускавці було припинено.

Спроби відновити гірничо-видобувну промисловість в околицях Трускавця  повторювалися неодноразово. Це ставалося як в передвоєнний 1911-1914 рр. так і в  повоєнний період  1921-1927 рр. та знову не дали очікуваного результату.

Джерельні води заполонили  Трускавець,  якому судилося бути бальнеологічним курортом..!

Галина Коваль

директор музею міста-курорту Трускавця

 

Список літератури:

Богдан Лазорак. Юрій Вовк. Статут і фінанси акціонерної спілки «Трускавець-Помярки» (1886-1899): за матеріалами архіву графа Адама Сапіги./Східноєвропейський історичний вісник. Спецвипуск.- Дрогобич, 2017, с. 77-97

Д-р Тадеуш Лоренц. Трускавець у 1461-1936 роках. Історичний нарис./ Переклад з польської мови та наукова редакція к.м.н. Мар’яна Тарчинця. – Вроцлав-Львів, 2017, с.38-47

В Трускавці відкрито дуже видатний поклад земного земного воску, подібного до бориславського.//Газ. Діло, 23 червня 1882

Відкриття земного воску в Трускавці.// Газ. Діло, 30 червня 1882

Ing. gorn. R. Kielesinski. Bogactwa mineralne Truskawca./ Jednodniowka Truskawiecka. – Truskawiec, 1936, – c. 11-12

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here