Де повітря дуже чисте,
В серці славних гір Карпат
Є містечко невідоме
Таке гарне, мов агат.
Може правда, може, й ні
Може, небилиця,
Але жила в цій окрузі
Гарна молодиця.
Така гарна, що не можна
Було надивитись.
А в її очах бездонних
Можна і втопитись.
Усі люди говорили,
Що красуня та щодня
Умиватись рано-вранці
Бігала до потічка.
Пила воду з дивним смаком
В міськім парку з джерела,
А ще ягоду трускавку
Їла мало не щодня.
Трускавки тут виростали,
Як після дощу гриби.
Усе місто годували –
І ніхто не знав біди.
Покохав красуню цю
Злий, негарний міщанин,
Обіцяв усе спалити,
Як не буде вона з ним.
Він нічого не боявся,
На усіх наводив жах.
Лиш до гусей, казали люди,
Він з дитинства має страх.
Щоб своє містечко рідне
Врятувати від біди,
Молодиця стала птахом
З ніжно-білими крильми.
З того дня злий міщанин
З міста назавжди пропав.
І його ніхто й ніколи
На цих землях не стрічав.
За те, що місто врятувала
І відвернула від біди,
Та гуска оберегом стала
Із піднятими вверх крильми.
До потічка її, ще до тепер,
Усі вмиватись прибігають
П’ють дивну воду з джерела,
Й трускавки щовесни саджають.
Ось такий, шановні друзі,
У історії кінець.
А містечко, де все сталось, стали звати Трускавець!
Авторська легенда Ірини Даниляк, місто Трускавець
