У стародавній країні Етрурії жив народ етрусків. Кожним з дванадцяти великих міст Етрурії правив могутній володар. Містом Вольсінія правив лукомон Мастарна. Його син Луцій – високий, статний, з темним кучерявим волоссям, карими очима та завжди веселий юнак. Він полюбляв танцювати, співати, грати на музичних інструментах та подорожувати.
Луцій вирішив відправитись у подорож до інших земель Адріатичним морем. Так він відплив торговим судном, завантаженим сила-силенною вина.
Наближаючись до берега, він почув від моряків розповіді про далекий й дивний край, який нині зветься Прикарпаттям. Цей край дуже схожий на його батьківщину Етрурію своїми мальовничими горами Бескидами, сонцем залитими полями, густими лісами, чистими річками та прозорими озерами.
Якийсь торговець розповів Луцію, що доньку ватажка одного з місцевих племен на ім’я Парашка віддають на заклання лютому Дракону.
Юнак вирішив звільнити красуню та пішов шукати лігво ненажерливого Дракона. Йшов Луцій один день, йшов два, три дні й, нарешті, побачив ущелину. Це був вхід до печери, у якій мешкав лютий Дракон.
Він почув дівочій плач. Від солених сліз Парашки печера перетворилася на соляну. Дощі час від часу несли цю сіль у підземні джерела, які наповнювались чарівною водою, що виліковувала від будь-яких хвороб.
- Відай мені цю молоду, гарну дівчину!, – хоробро вигукнув хлопець.
- А що ж я тоді їстиму? Може тебе з’їсти? – з насмішкою запитав ненажера.
- А давай-но обміняємось: ти мені – красуню, а я тобі – тридцять амфор найкращого етруського вина?!
- А що таке вино?
- А ось і дізнаєшся…
Домовилися вони… На наступний день Луцій напоїв Дракона вином. Злодій сп’янів та міцно заснув. А тим часом Луцій з красунею вибігли з печери, де на них чекали родичі дівчини. Разом вони кремезними валунами засипали вхід у печеру, таким чином назавжди звільнившись від лихого Дракона.
Після великого святкування настав час повертатися додому в Етрурію, але юнак забажав залишитися у цьому гарному місці. Та разом з дівчиною, що стала його нареченою, він заснував поселення, назва якого походить від його етруських коренів Трускавець, а герб поселення містить зображення гуски, яка є священним птахом для етрусків.
З тих часів гору, де тримав Дракон у полоні дівчину, стали звати Парашкою. А Дракон намагається звільнитись від неволі, то ж час від часу трапляються у горах землетруси.
Автор легенди Дарина Гризан (дитяча вікова категорія), місто Одеса
Примітка: додається тематична авторська ілюстрація «Дракон», техніка виконання: пастель
