Серед когорти молодих борців за незалежність і волю України був наш героїчний земляк, Роман Різняк, виходець із знаної трускавецької родини, земля якої знаходилась в центрі курорту та межували із місцевістю, де формувалася цілюща «Нафтуся». Саме там, де сьогодні височіє пам’ятник народному меснику із білого пісковика, встановлений та освячений 14 жовтня 1995 року, як вияв гордості та шани трускавчан до свого земляка.
Роман Різняк народився 12 березня 1921 року. Його батьки Олекса та Наталя Різняки були працьовитими і заможними селянами. В їхній сім`ї народилося 11 дітей, 4 із них померли у ранньому віці. Змалечку батьки привчали дітей до праці, а разом з тим приділяли увагу освіті та патріотичному вихованню своїх трьох хлопців і чотирьох дівчаток. Роман був не лише найстаршим із синів, але й найспритнішим, мав непосидючий і веселий характер, був кмітливим та відважним. Кожну вільну від роботи хвилину він віддавав улюбленим заняттям: їзді на велосипеді, тенісу, шахам, і звичайно ж, копанці, тобто футболу. І саме завдячуючи футболу він отримав прізвисько «Макомацький», бо володів м`ячем так само вправно, як відомий у цих краях польський футболіст Збігнєв Макомацький. Після закінчення школи батько віддав Романа навчатися на механіка, а сина Мирослава – у гімназію в Дрогобич. Мирослав перший із дітей Різняків вступив до ОУН і неодноразово намагався залучити до участі в організації й Романа, однак той казав, що його час ще не прийшов.
Коли Романові виповнилось 18 років, він влаштувався на роботу у військовий санаторій. Спілкуючись з військовими, він дуже швидко вивчив російську мову, грав у футбол у місцевій команді «Зоря», теніс за військові команди, брав участь у змаганнях. А у відповідь на це мав можливість вивчати різні види зброї. Та одного дня все змінилось. Це сталось тоді, коли його брата Мирослава за приналежність до боївки ОУН та диверсійну діяльність разом із двома побратимами було схоплено і закатовано у Дрогобицькій тюрмі на вулиці Стрийській. Саме тоді Роман зрозумів, що тепер прийшов його час, без жодних коливань він вступає до ОУН.
За певний період він отримав необхідні знання та навички у сферах конспірації, топографії та картографії. Крім цього велика увага приділялась вивченню мов, різних видів зброї. Тому не дивно, що Роман добре володів російською, польською, німецькою мовами, а також розумівся у структурі ворожих армій, чудово знав і володів зброєю. А знання з топографії у подальшому допомогли йому переводити через кордон повстанців і бойовиків, а також здобувати зброю для організації. Власне з цією метою Різняк і був направлений ОУН у Польщу, де для німецької армії у Скаржаниці виготовляли автомати. Там він організував вилучення зброї зі складів і доставку їх в Україну. З початку 1944 року Різняк повертається на Львівщину. І знову організація доручає йому важливе завдання – добути зброю з військових складів Стрия. Саме під час виконання цього доручення Роман отримав серйозне поранення легень. Організація подбала про лікарів і безпеку розвідника. Через 5 місяців Роман одужав і повернувся на дрогобицькі терени. В той період німці вже втікали, бо наближались червоноармійці. І Різняк знову у підпіллі. Тепер він діє під керівництвом начальника штабу УПА Гасина. Його призначають командиром спецбоївки, яка діяла на території Дрогобича, Борислава, Стебника, Трускавця, Сільця, Модрич, Доброгостова. Боївка «Макомацького» відзначалась своєю активною діяльністю проти ворожої агентури.
Роман Різняк був призначений керівництвом надрайонним референтом СБ ОУН в Дрогобицькому регіоні. Очолювана ним невеличка група бойовиків кілька років тримала у страху величезний апарат НКВС-МДБ Дрогобицького району. Тверезий, чіткий розрахунок, у поєднанні з відмінною спортивною підготовкою та бездоганним знанням мов (вільно розмовляв німецькою, польською і російською) плюс елегантна, невимушена поведінка – класичні риси талановитого, вродженого розвідника, хоча без спеціальної підготовки у школах диверсантів і шпигунів, давали йому можливість виконувати найскладніші завдання Організації. Варто зазначити, що за поранення Романа Різняка тричі нагороджували Срібними зірками УПА. Також Роман Різняк-«Макомацький» і два члени його боївки – Муйла Мирон-«Лилик», Дранівський Ярослав-«Ярко» наказом ГВШ/ГК ч. 2/50 від 30.07.1950 р. були нагороджені одними із найвищих відзнак підпілля – Золотими хрестами бойової заслуги 1-го класу.
На пошуки невловимого «Макомацького» та його боївки були задіяні серйозні сили, і заведена спеціальна справа під кодовою назвою «Байрак». 29 березня 1948 року боївка Різняка прибула у с. Губичі, де на них чекала засідка чекістів. В результаті бою семеро людей було вбито, двоє заарештовано, а «Макомацькому» вдалось втекти. Оперативна військова група 17 липня 1948 року захопила кур`єра Дрогобицького надрайонного проводу ОУН під псевдо «Крупняк», який на допиті вказав місце і час зустрічі з Макомацьким.
Під час бою із внутрішніми військами МДБ України Роман Різняк загинув. Це сталося 18 липня 1948 року на Помірках. Так завершилось коротке, але героїчне життя нашого краянина Романа Різняка.
Він був мужнім і сміливим, і «страху не знав ніколи», згадують про нього побратими. Відмовлявся залишати рідну землю і йти на Захід, хоча допомагав робити це іншим. Бог відміряв Роману небагато часу для життя та разом з тим уповноважив його до важливої справи – захищати свій край від ворога та боротися за незалежність своєї української землі. І цю почесну місію він виконав з гідністю, залишившись в історії свого народу бездоганним геройським хлопцем.
Галина Коваль, директор музею міста-курорту Трускавця
Арт-дизайн світлин Василь Лялюк
Духовний меч: «Помилуй, Боже, нас!»
І вдячності свіча у день його століття.
Різняк майбутнє Трускавця беріг.
Він талісман наш в часі лихоліття.
У псевдо «Макомацький» корінь мак.
Як символ сонця й вічності буття.
Хай квітне в пам’ять за пролиту кров!
Хай повнять нас високі почуття!
Автор Тетяна Татомир, начальник відділу культури ТМР, 12.03.2021 року
