ІСТОРІЇ ОКРЕМИХ КРИЇВОК НА ТЕРЕНАХ ТРУСКАВЕЧЧИНИ

333
Тематична експозиція Музею
Тематична експозиція Музею "Повстанська криївка", 2015

Слава Героям воюючої України усіх часів, коли велася визвольна боротьба за незалежність, соборність та суверенність землі української. Одним із пластів визвольного руху українців за свою ідентичність є національно-визвольна боротьба під егідою ОУН та УПА. Цього року, 14 жовтня, патріотична Україна відзначила 80 роковини з дня створення УПА – регулярно діючої партизанської Армії нескорених, що ставила своїм завданням визволення України від всіх окупаційних властей та проголошення української державності. Супротив тривав довго, вперто та завзято, аж до останньої офіційно знищеної криївки, повстанці якої в 1960 році дали відкритий бій енкавеЕсникам. Спочатку, з 1942 року були відкриті бойові дії з німцями, а потім після 1946 року – була боротьба з глибокого підпілля із силами НКВС. Однією з форм цієї боротьби – були конспіративні криївки, схрони та бункери, які будувалися під землею, а зверху добре маскувалися від зовнішнього світу. Всередині все облаштовувалося деревом, вентиляційними продуховинами, з мінімальними побутовими умовами для проживання та ведення підпільної боротьби, що зводилась до агітації та диверсій проти більшовицької влади.
Значну частину території теперішньої Трускавеччини становлять лісові масиви. Так було і 80 років тому. Це була одна із причин довготривалості повстанського визвольного руху з глибокого підпілля на наших теренах. Та криївки були і в населених пунктах: на подвір’ях та в будівлях місцевих жителів, які ретельно приховували такі важливі пункти. Натомість вони вважалися тимчасовими, на відміну від лісових, які могли існувати роками при підтримці місцевого люду харчами та одягом і звісно, при хорошій конспіративній роботі.
До 80 роковин Української Повстанської Армії, Музеєм за підтримки місцевих краєзнавців та голови Трускавецької Тг Андрія Кульчинського була зорганізована краєзнавча експедиція по місцях діяльності повстанців у криївках. Експедиція пролягала околицями Трускавця, селами Уличне та Доброгостів. В складі нашого маршруту було чотири локації із виявленими в різний час залишками криївкового життя та в цих місцях упорядкованими символічними знаками.
Спочатку ми завітали до помірецької криївки, що в околицях Станилі та Трускавця, де 20 жовтня 2013 року Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять», жителі сіл Доброгостів та Станиля, міст Трускавця та Дрогобича поховали рештки вояка УПА на місці його загибелі та сховку – у лісовій Криївці. Останки загиблого було виявлено влітку одним із мешканців довколишніх сіл, який одразу ж повідомив пошуковців із товариства «Пам’ять», увагу яких в свою чергу привернула невелика за розмірами (2,5Х2,5 м) яма. При дослідженні цього місця було виявлено фрагмент скелета людини, набійницю для німецького автомата (МР-38,40), коробку з кремом для чищення взуття, металеві завіси та гачки (ймовірно від кришки-продуховини), цвяхи, тюбик наповнений зубною пастою («Главпарфюмер, ф-ка Свобода, Город Москва).
Вилучені при дослідженні Криївки рештки людини вирішили поховати на місці його загибелі, у Криївці. Тут насипали пагорб, встановили березовий хрест, священники провели обряд поховання. Пошуковці пострілами вшанували пам’ять загиблого повстанця, було проведено віче-реквієм. В 2018 році березовий хрест замінено на металевий. Особливу увагу цьому місцю поховання повстанця та упорядкуванню місцини приділяє трускавчанин Ігор Ліщинський зі своїми друзями.

Місце дільності криївки на Помірках, 2022
Місце дільності криївки на Помірках, 2022

Далі наш маршрут пролягав в урочище Широке поле, що в околицях Доброгостова. Там у жовтні 2017 року, в лісі на місці колишньої криївки, де воїни УПА прийняли свій останній бій, освячено дерев’яний хрест та встановлено пам’ятну таблицю з псевдо та прізвищами героїв. Ініціатором встановлення цього хреста був тодішній лісничий Василь Панів. А тоді, 71 рік тому, 22 березня 1946 року сюди була вислана група із 12 енкавеЕсників під командуванням лейтенанта М. Гнатенко для розшуку криївки, дані про яку було отримано день перед тим від агента «Лісного». Знайшовши криївку, її було оточено та запропоновано тим, хто в ній знаходився здатись. Повстанці у відповідь розпочали стрільбу, натомість всередину було вкинуто вісім ручних гранат. Опісля проведено огляд розбитої криївки, де виявлено п’ять вбитих повстанців і двоє живих. Серед полеглих: Дорко Тимчай-«Аркас» – районний референт пропаганди, народжений у Стрию; Василь Скоропад-«Сомко» – комендант боївки, народжений у Гаях Верхніх; Степан Скоропад-«Дорож»; Ярослав Блаутяк-«Діброва»; «Богдан» – також народжені у Гаях Верхніх. Двох живих повстанців, енкавеЕесники забрали на допити, де повстанець із псевдо «Юрко» розповів, що у боївці знаходився «Аркас», що займалась пропагандистською роботою серед населення Дрогобиччини направлену проти діяльності радянської влади, а другий повстанець із псевдо «Орих» належав боївці «Сомко», що виконувала бойові завдання. До цієї криївки також часто відвідують місцеві краєзнавці, а також лісники Доброгостівського лісництва.
Місце діяльності криївки  в ур. Широке поле, 2022
Місце діяльності криївки в ур. Широке поле, 2022

Далі ми переїхали в село Бистрий, що в громаді Доброгостова, де в полі поміж цих двох сіл стоїть величний пам’ятний знак, де у 1990-х роках місцевими мешканцями села було вказано на місце знаходження польової криївки, яка діяла в потоці біля Бистрого. В цій Криївці загинули 6 молодих повстанців: дві дівчини та чотири хлопці. Сталося це, 18 січня 1948 року, на саме свято Йордану. Повстанці були виявлені енкавеЕсниками, звісно не без допомоги зрадників. Всі вони були мешканцями Доброгостова та сусіднього села Уличне.
Серед них була молода дівчина Катерина Зінько, псевдо «Конвалія»; брат і сестра Василь та Анастасія Жагаляки із Бистрого; Андрій Трач на псевдо «Підкова», Артимко на псевдо «Дорко» та Ілько на псевдо «Воробець», що був жидом та родом із сусіднього села Уличне. Всі були знищені, тільки різними формами вбивств. Сама криївка була зруйнована.
Через багато років біля місцязнаходження криївки встановлений величний пам’ятний знак, через який вшановуємо пам’ять про загиблих Героїв. Тут нас чекали мешканці Доброгостівської громади: вчителька історії п. Ганна Гундер та її учні, учасники гуртка «Благословенні сліди мого краю». Саме вони упорядкували пам’ятне місце героїчної діяльності наших земляків.
Місце діяльності криївки біля хутора Бистрий (Доброгостів), 2022
Місце діяльності криївки біля хутора Бистрий (Доброгостів), 2022

Останньою у нашій краєзнавчій експедиції була криївка в самому населеному пункті, в селі Уличне. Тут нас зустрів директор місцевої школи Володимир Савчин з подачею інформації про один з відомих осередків повстанської боротьби. Відома громадськості криївка та її трагічна доля стала героїчною сторінкою в історії повстанського руху Дрогобиччини. Одинадцять повстанців штабу УПА прийняли смерть 30 жовтня 1946 року та стали Героями посмертно.
Повертаючись до тих часів, для штабу УПА була побудована й обладнана криївка на Яцкові, відразу за селом Уличне, на подвір’ї Дмитришина. Звідти віддавалися команди, тут тримали зв’язок із Центральним Проводом. Зазвичай у криївці знаходилася тільки секретар-діловод «Леся», а командири перебували в підрозділах. НКВС продовжувало пошуки командування УПА на Дрогобиччині, вдаючись до різних методів. Сила опору УПА з кожним місяцем ставала слабшою через величезні людські втрати. Командування розуміло, що збройна боротьба стає неможливою. У жовтні з-за кордону від Центрального Проводу прибуває зв’язковий на псевдо «Бей». Він привозить радіостанцію, вказівки щодо нових методів роботи й боротьби, а також документи, які давали можливість легалізовувати людей і переходити на підпільну діяльність. Спільну нараду призначено на вечір 29 жовтня 1946 р. На нараду в криївку на Яцків прибули провідні командири. Після наради всі залишилися ночувати в криївці.
НКВС, як виявилось, уже мало доброго інформатора й чекало такого моменту. Ранком війська НКВД потрійним кільцем оточили Уличне. Зв’язковий штабу Василь Пилат, який легально жив у селі, хотів попередити повстанців у криївці, але не зміг прорватися через оточення й застрелився, щоб не потрапити живим у руки ворога. Керовані вказівками інформатора, якого потаємно привезли на подвір’я Дмитришина, солдати НКВС відкрили лаз криївки й скомандували, щоб усі здавалися. Не отримавши згоди, розпочали переговори. Вигравши час, повстанці у криївці знищили всі документи, розбили друкарські машинки, радіостанцію та приймач. Щоби не здатися ворогові, повстанці проковтнули ампули з отрутою і, співаючи гімн “Ще не вмерла Україна”, усі загинули. Настала тиша. Боячись підступу, енкавеЕсники закидали криївку гранатами.
Тіла загиблих фірою привезли в село та поклали під вікна школи для впізнання. У школі з дітьми були дві вчительки – Катерина Кульчицька-Сов’як і Марія Бодревич. Хоч діти й дорослі бачили і знали загиблих, вони не видали нікого. Не досягши результату, енкавеЕсники на автомашині повезли тіла до Дрогобича. На подвір’ї міліції полеглих фотографували і описували. 1-ого листопада тіла таємно поховали в загальній могилі на цвинтарі, що на вул. Трускавецькій. На могилу НКВС насипало сміття, а охоронцеві цвинтаря заборонило давати будь-які відомості. Точне місце поховання вдалося встановити тільки у 1991 році. 21 вересня 2006 року громада Дрогобича встановила на могилі Героїв Пам’ятний знак.
Місце діяльності криївки в с. Уличне, 2022
Місце діяльності криївки в с. Уличне, 2022

Героїчна боротьба ОУН і УПА та конспіративні форми її ведення в криївках , бункерах тощо стали міцним фундаментом сучасної війни проти рашистів, сепаратистів, колоборантів української державності. Традиції патріотизму та націоналізму повстанців продовжують не тільки вояки ЗСУ, але й центри національно-патріотичного виховання громадян держави, до яких належить музейна експозиція «Повстанська криївка», що в Музеї міста-курорту Трускавця, у якої в переддень створення УПА також був ювілей – 10 років діяльності на благо формування національно-свідомих громадян нашої держави.
Відвідини Музею воїнами ЗСУ, 2022
Відвідини Музею воїнами ЗСУ, 2022

Слава нації! Смерть ворогам! Україна понад усе!!!

Галина КОВАЛЬ, дтректор Музею міста-курорту Трускавця
*За допомогу в написанні статті матеріалами Музей дякує Ігорю Ліщинському (м. Трускавець), Ганні Гундер (с. Доброгостів) та Володимиру Савчину (с. Уличне).

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here