В музеї міста-курорту Трускавця відбувся вечір спогадів про Уляну Кравченко «Одкровення душі». Уляна Кравченко перша україномовна поетеса Прикарпаття, що на початку ХХ століття вчителювала у Трускавці.
Ведучою вечора була Любов Константинова, котра змістовно та емоційно відкривала особистість Уляни Кравченко для всіх присутніх. Велась розмова про всі періоди життя письменниці, що формували вольовий багатогранний характер. Коли говорилось про учительську діяльність, то було відзначено людяність та професіоналізм Юлії Шнайдер (справжнє ім’я поетеси), а щоб показати відданість цьому покликанню, було прочитано лист її учениці наповнений повагою та любов’ю. Цей лист з минулого читала учениця нашого часу Софія Салань.
Розповіді історій з особистого життя поетеси були переплетені з декламуванням її творів, а також авторською поезією Лілії Собко, присвяченої Уляні Кравченко. Літературні твори стали тим інструментом, що допоміг показати її щирість та духовну глибину.
Продовженням для висвітлення тематики вечора слугував виступ Марії Ганич, директорки музею Устияновича та Кравченко в Миколаєві. Пані Марія говорила про останній період життя Уляни Кравченко, доповнюючи свій виступ читанням спогадів про цю неординарну жінку.
Щоб підкреслити любов Уляни Кравченко до музики, а також її любов до Бога, що допомагала зберігати в собі протягом життя доброту та людяність, були виконані пісенні твори. Виконавцями прекрасних пісень були учасники конкурсу духовної пісні та поезії «Радуйся, Маріє!», а саме Роман Білінський та Юната Аторвіна, керівник Роксолана Мартинюк.
На завершення вечора усі, хто долучився до організації та проведення заходу, отримали слова подяки та захоплення від міського голови Андрія Кульчинського та директора музею міста-курорту Трускавця Галини Коваль. Всі гості вечора були вдячні за отримані нові знання та враження.
Такі вечори є ще одним нагадуванням про те, що життя нелегке і заплутане, але попри все не потрібно опускати рук, а намагатись жити повноцінно, розвиваючи даровані Богом таланти, що огортають своїм світлом не тільки тебе, а й людей, котрі поруч.
Після завершення першого туру президентських виборів вже кілька днів поспіль домінує лише одна тема результати виборів і за кого віддати свій голос в другому турі. Прихильники кандидатів немов змагаються в тому, хто більше облиє брудом противника та його виборців. Слова порохоботи і ЗЕбіли звучать ще явно лагідно в порівнянні з тим, що дозволяють собі говорити та писати нібито інтелігентні освічені порядні люди. Весь народ немовби приставили до двох калабань, в одній з яких вода зелена, з водоростями, жабуринням, а в другій жовта, каламутна, застояна і аж смердить. І людям кажуть: Пийте, шановні, іншої води немає! . Тому в ці дні після виборів (і за два з половиною тижні перед другим туром виборів) так важливо було ковтнути свіжої, чистої, прохолодної води поезії від направду щирого українця Миколи Гриценка. Уродженець Сумщини подарував трускавчанам майже дві години добра, світла, тепла, хорошого настрою і звільнення від суєти. Здається, немов весь поствиборчий бруд злізав з душ та зажурених облич з кожною новою порцією свіжих віршів, поетичних алегорій, щирих одкровень про життя, любов, Україну, долю.