Передгірське село Трускавець, в перших століттях існування – «Трушковичі», розпочало свою господарську історію як промисловий осередок солеваріння, через значні поклади концентрованої ропи («сировиці»). Найбільше скупчення солоних джерел знаходилось на території Прикарпаття, зокрема на території Дрогобицького староства, до складу якого входив Трускавець.
Джерела діяли вже у XIV ст., де у соляних копальнях продукували «варену» сіль. В дрогобицькій жупі (скупчення промислу) було три «соляних вікна» – в Дрогобичі та кілька у навколишніх селах, поміж них – у Трускавці. Видобуту з соляного колодязя ропу наливали у варильний піддон – залізний або мідний котел (плоский, широкий та довгий), який був виготовлений у такий спосіб, щоб забезпечити якомога більшу поверхню випаровування. Піддони розміщували у «вежах» або «шопах», так званих солеварнях, під якими розводили багаття та палили деревиною. Існували два типи піддонів: великі, на яких варили лише дрібну сіль, та малі піддони або чани, у яких варили сіль «стовпчасту» або формову.
Будучи «королівщиною» Речі Посполитої, в Трускавці, окрім королівських, тобто державних «черинів» діяли ще й приватні, що поділялися на привілейовані та непривілейовані. В середині ХVI ст. виробництво солі у Трускавці становило близько 10 000 діжок солі в рік, враховуючи всіх без винятку виробників, що робило його одним із центрів (серед 92 солеварень) солеваріння на Прикарпатті.
Людей, які займались солеварінням, називали «зваричами» або «варебниками». Вироблену сіль зваричі вивозили на продаж самі, або (частіше) по неї приїжджали чумаки, які заробляли на життя, скуповуючи сіль та ярмаркуючи з нею по всій Україні, і навіть поза її межами.
З приходом австрійської влади в Галичину у другій половині XVIII ст. видобуток солі монополізовано, приватні солеварні викупив уряд, а збиткові одразу ж ліквідувалися. До кінця XVIII ст. австрійським урядом було зачинено 49 солеварень, а діючі поділено на три соляні інтендентури (нім. Salinen-Intendenz) з управлінням у Самборі, Делятині та Коломиї. Трускавецька солеварня працювала до 1784 року та з тієї ж причини була закрита.
Література: Д-р Тадеуш Лоренц «Трускавець в 1461-1936 роках. Історичний нарис», Львів, 2017, с.30-37
