Пам’ять про славетні часи наших предків жевріє у назвах місцевостей, річок та гір. Так спогади про древні часи залишило нам язичницьке капище в урочищі Липки, що у Трускавці, яке й досі називається «Бабина гора», а містом протікають струмок Воротище та річка Солониця. А звідки ж взялася назва самого міста Трускавець?
Наш край ще пам’ятає ті древні часи, коли боги носили довгі срібні бороди та золоті вуса! Коли меч Арея мав велику вагу та гостре лезо, яким пронизував хмари там, де не було світла. Тоді, коли любов до рідного краю квітла кров’ю у мужніх серцях Карпів – славних нащадків великих гетів, які оберігали цей край. Плем’я карпів «освячували свої ножі» та схрещували мечі з легіонерами Римської імперії так, що аж метал іскрив і літали блискавки. І хоч римські легіонери переважали своєю чисельністю, та наших предків захищав від стріл ворога величезний Яровитів щит, який завжди несли і ставили попереду війська. Після останньої такої сутички вождь карпів Трушко розпорядився спуститися із гір у пошуках нових територій, в яких плем’я могло б жити в мирі, спокої та достатку.
Мандруючи мальовничими лісами, вирішили вони розбити табір на березі річки та трішки перепочити. Сидячи біля свого шатра, а погода була чудова, бо ж було літо, Трушко побачив, що в кущах виднілося щось біле. Раптом кущі заворушилися і він подав всім знак залишатися на місці, а сам вирішив підійти ближче. Виявилося, що це – хвіст птиці, яка чимчикувала вперед. Наблизившись ще ближче, він зрозумів, що це – гусак. Трушку стало цікаво куди ж він так спокійно мандрує. Через метрів 10 на зустріч гусаку вийшла гуска і вони вже вдвох йшли по вузькій стежині. Через деякий час стеження за гусьми вождь побачив, що вони прийшли на галявину, на якій була хмара силенна білих гусей, але найцікавіше що серед них сиділа молода дівчина неймовірної вроди, яка набирала воду з джерела що дзюркотіло одразу біля неї.
Трушко закляк на місці, наче кам’яна баба, і не відводив очей від цієї прекрасної незнайомки. Це означало тільки одне – він закохався! Нарешті, набравшись сміливості, він підійшов ближче і загляну у її великі, небесного кольору очі та запропонував допомогти набрати води. Звали дівчину Софією. Це було взаємне кохання з першого погляду.
Ось так славетний вождь карпів прикипів душею до цього краю назавжди і залишився тут господарювати, а допомагала йому у цьому Софія, яка стала його дружиною! Від його імені пішла назва місцевості Трушкавець, тепер усім відоме місто Трускавець! Символом та гербом міста став білий гусак, який з гілочкою ялиці у дзьобі, привів через ліс вождя до його майбутньої нареченої. А джерело з котрого дівчина набирала воду було назване її іменем! Це джерело питної соленої та мінералізованої води має цілющі властивості для людського організму.
Трушко також залишив нам у спадок трускавецьку сіль. Так! Так! У Трускавці була своя солеварня, яка знаходилась просто посеред лісу, по дорозі на Дрогобич, що має назву баньки (слово баня означає солеварня).
У середні віки по трускавецьку сіль приїздили «соленики» на своїх мажах з Придністров’я, добре відомі як чумаки! Місцеві возили сіль на ярмарки у Волинь, Поділля, Київщину та Білорусь!
Історія Трускавця живе у легенді, яка пройшла крізь віки до наших часів.
Авторська робота Андрія Кушніра, Львів-Винники
