Історія любить детальність та відповідність, проте, інколи якійсь події чи життю якоїсь цікавої особи не завадить інтригуюче художнє обрамлення, казковість, що часто і може створити легенду. Бо коли в описі присутні суттєві невідповідності, а історичний факт взагалі є вигаданим, то ця легенда, зокрема, не має права спрямовувати набуті знання людини в хибному напрямку.
В основі легенди, що була напрацьована в музеї міста-курорту, лежить важливий факт з історії трускавецького курорту, коли в 1853 році з офіційним візитом для ознайомлення з роботою оздоровниці, сюди прибув австрійський архікнязь Карл Людовік. А декілька років до того в околицях Трускавця (р-н Боберні) було виявлене джерело солонувато-гіркої води, яке згодом отримало назву «Софія». Пов’язавши ці два беззаперечні факти в поєднанні з поезією Василя Симоненка, у нас вийшла цікава інтригуюча розповідь-легенда під назвою «Неочікуване знайомство…» молодого архікнязя Карла Людовіка з чарівною трускавчанкою Софією. Пропонуємо вам до ознайомлення…
“Неочікуване знайомство…”
«Ну скажи – хіба не фантастично, що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом, небом вічним, я тебе зустрів і
не зберіг!»
У 1853 році з Відня в Галичину, за родинним рішенням, переїхав на проживання двадцятирічний молодий архікнязь династії Габсбургів Карл Людовік. Під час відвідин Львівського театру він познайомився з гарною молодою трускавецькою панянкою Софією. І щоб ще раз зустрітися з нею, під маркою офіційного візиту, Карл Людовік завітав у Трускавець, де знову зустрівся з Софією та запросив її на прогулянку курортним парком.
«Який чарівний сьогодні вечір! А який гарний у зелені мій Трускавець! А чи сподобався Вам, вельмишановний княже, наш курорт?», – запитала Софія у Карла Людовіка.
«Я вражений, бо води Ваші чудодійні, повітря п’янке і духмяне. Майбутнє Трускавця – величне!», – відповів їй князь.
«Але я у Трускавці не лише для того, щоб ознайомитися з роботою оздоровниці. Головна мета мого приїзду сюди – це знову побачитись з Вами, Софіє! З часу нашого знайомства я не знаходжу собі місця, постійно думаю про Вас, згадую Ваші рухи, лагідну посмішку і разом з тим горду ходу. Я зрозумів, що закохався і маю серйозні наміри щодо нашого майбутнього. Звичайно, матінка і родина будуть перечити, але я зумію їх переконати», – виголосив Карл Людовік.
«Прошу вибачити, Ваша Світлосте, але я змушена Вас розчарувати, ми не можемо бути разом, бо моє серце належить іншому. Але я щиро вдячна Вам за увагу і за цю чарівну прогулянку вечірнім Трускавцем. А Ви ще знайдете своє кохання», – відповіла Софія. Карл Людовік продовжував стверджувати, що дуже наполегливий, обіцяв розкішне життя та різні привілеї. Однак, Софія не погодилась на жодну пропозицію, бо вона вже мала цінний скарб – щасливе кохання.
В час свого візиту закоханий князь вирішив увіковічнити свій приїзд і романтичне знайомство з трускавчанкою, давши вказівку курортній владі назвати нововідкрите джерельце солонувато-гіркої води у верхній частині лісопарку – «Софією», вода з якого й досі використовується на курорті.
Архікнязь Карл Людовік мав владу над королівством Галичини та Володимирії, але так і не здобув владу над серцем чарівної трускавчанки Софії.
«…Скільки раз це бачила Земля! Але ми з тобою…Ми не вічні,
Ми з тобою просто – ти і я…І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя…»
